Я дивлюся на унітаз і не можу повірити своїм очам. Там, у білосніжній керамічній чаші, плавають залишки моєї солянки – тієї самої, що я варила чотири години. Чотири. Години. – Наталю Львівно! – кричу я, відчуваючи, як тремтить голос. –… Продовжити читання →

– Донечко! – каже мама. – Як у тебе справи? А ми ось братику твоєму машинку купили. “Братику” моєму – двадцять сім років. А “машинку” йому купили – недешеву іномарку. Ну і про мої справи мама запитувала для видимості. Насправді,… Продовжити читання →

– Ти, тату, більше до нас не приходь. А то, коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче до самого ранку. Я засну, прокинуся, знову засну і знову прокинуся, а вона все плаче і плаче. Я її питаю: “Мамо,… Продовжити читання →

Двадцять п’ять років тому Роза Павлівна вийшла заміж за вдівця з десятирічним сином. Подруги хором твердили, що вона робить помилку і псує собі життя, але Роза Павлівна відповідала всім: – Чужих дітей не буває, вирощу Олексія як свого сина. І… Продовжити читання →

– Мамо, що на сніданок? – Аліна здивовано подивилася на порожній стіл і відкрила холодильник. – Олено, Макар сік розлив. Де моя синя кофта? Олено! – Кричав з кімнати Сергій. – Мааааам! Шкарпетки мокрі. – Закотився Макар, мабуть, вже наступивши… Продовжити читання →

– Слухай, я тут подумав… – Андрій неквапливо намазував мед на свіжий тост. – Цього року треба влаштувати справжнє свято. – Звичайно, – Марина посміхнулася, розливаючи ранкову каву по чашках. – Я якраз хотіла обговорити, як ми відзначимо наш перший… Продовжити читання →

– Дякую, я не буду. – Катерина відсунула від себе тарілку з запеченою картоплею і куркою, залишивши тільки салат зі свіжих овочів. – Курка за твоїм улюбленим рецептом. – Мама здивовано підняла очі на доньку. Катерині було двадцять, і вона… Продовжити читання →

Мій син Петро працює позмінно на заводі. Добу через дві. Мені це ніколи не подобалось. Адже невістка Таня сидить собі вдома, доки син гарує. Та зарплата в нього гарна, тому змінювати місце не збирається. І саме тому я намагаюсь хоч… Продовжити читання →

Додому Олі не хотілося. Робочий день тридцять першого грудня був коротким, всі її колеги-жінки втекли до своїх дітей, чоловіків і олів’є. Радісні, сяючі, схвильовані, з величезними пакетами мандаринів і пляшкою ігристого – подарунок кожній від Миколи Ілліча. А Олю ніхто… Продовжити читання →

– Лізо, у п’ятницю до нас приїдуть моя сестра, з чоловіком та дітьми. – Увечері, за вечерею, повідомив дружині Федір. – Надовго? – спокійно поцікавилася Ліза. Вона до непередбачених обставин ставилася спокійно. – Не знаю. У них проблеми з роботою… Продовжити читання →