– Доброта – вона, Женю, ось звідси йде, – він показав на груди, – самому цього не навчитися. Он, Алінка, яка тобі оченятами стріляє із чоловічого відділення, вона без душі, збирачка подарунків. Сама нічого нікому подарувати не може. Красива, так. Але порожня. А в нашій професії, якщо без душі до справи підходити, упустити можна найдорожче – життя людське

— Слухай, тобі ж однаково де Новий рік зустрічати, у тебе ні кошеняти, ні дитини. Ну, Марино, – напарниця гундосила другий день поспіль. — У тебе теж ні кошеняти, ні дитини, – Марина заперечувала, але рішення вже прийняла. — Та в мене, може, доля вирішується, а ти…, – Софія махнула рукою і повісила пальто у … Читати далі

– До нас моя сестра Ганна з родиною на якийсь час переїде, – ошелешив дружину Савелій

У квартирі подружжя уже третій день тиша. Олена вставала о пів на сьому ранку, по дзвінку будильника. Приводила себе до ладу, пила каву, яку вже третій день варила тільки для себе, і рівно о сьомій залишала квартиру. Відразу після цього підіймався Савелій. Він сам смажив яєчню, варив каву. Сьогодні він не знайшов випрасуваної сорочки – … Читати далі

Григорій подивився вниз, на своє взуття, і відповів: — Так. Ходжу ще погано, звикаю. — Приїжджай скоріше, Гришо, удома і стіни лікують, ми тебе чекаємо. — Так, щойно випишуть, зателефоную. Григорій кинув телефон на табуретку поруч і закивав головою: — Бачу, як сумуєте, як чекаєте. Григорій зняв куртку і повісив її на вішалку. У дзеркалі передпокою на нього подивився зовсім сивий старий. Гриша навіть злякався. Немов хтось чужий стояв навпроти

У напівпорожній квартирі було надзвичайно тихо. Григорій відчинив двері своїм ключем і увійшов усередину, він нікого не попереджав, що повернеться так скоро. Різкий порив потягнув вхідні двері всередину і грюкнув ними. Глухо, нудно. Тільки кватирка здивувалася поверненню господаря, вимовивши «Привіт», і одразу ж повернулася на звичне місце. Гриша зробив кілька кроків коридором. О восьмій вечора … Читати далі

Доброго дня, Аннусю! Ну як ви сьогодні? — акушерка Зінаїда Петрівна, повна жінка з добрими очима, поправила білосніжний чепчик на голівці новонародженого. — Який же гарнюня, весь у тата.

— Доброго дня, Аннусю! Ну як ви сьогодні? — акушерка Зінаїда Петрівна, повна жінка з добрими очима, поправила білосніжний чепчик на голівці новонародженого. — Який же гарнюня, весь у тата. — Красивий, — прошепотіла Анна, пригортаючи до грудей згорток із сином. — Чоловік сьогодні мав приїхати за нами. Казав, до обіду буде. За вікном пологового … Читати далі

— Господи милосердний, святі угодники! – сплеснула вона руками. – Та тут цілий дитячий садок! І всі ці діти будуть жити тут? — Тимчасово, – поспішив запевнити її Дмитро. – Буквально кілька тижнів… — Два тижні? – Ганна Петрівна схопилася за серце. – Голубчику, та ви з глузду з’їхали! Тут же шум буде, біганина… А в мене тиск

— Дмитрику! Братику, ти тільки не хвилюйся… Від цих слів у Дмитра всередині все похолоділо. Коли сестра починала розмову такими словами, чекай біди. Востаннє після такого вступу вона притягла до них додому «абсолютно приголомшливе» цуценя для їхньої п’ятирічної доньки Марійки. Цуценя виявилося поміссю хаскі з носорогом і за три дні перетворило їхню однокімнатну квартиру на … Читати далі

“Я вiдчинила замок i завмepла у дверях. З порогу спальнi на мене дивилась дiвчина у нiчнiй сорочцi”

Зазвичай я приїздила до Павла двiчi на мiсяць у суботу вранцi. Одна нiч у поїздi — i от я засинаю у Львовi, а прокидаюсь у Києвi. На вокзалi, радiсний i усмiхнений, мене чекає наречений. Два днi щастя! А в недiлю ввечерi я знов сiдаю у потяг, щоб у понедiлок, просто з вокзалу, їхати на роботу. … Читати далі

– Тато є тато і його ніхто, і ніколи не зможе замінити. Я тобі багато разів казала, що тато ось тут, – мама поклала руку на груди, – у наших серцях. Мені теж його не вистачає. Але, він би хотів, щоб ми жили далі

– Донечко, нам треба поговорити.– Про що? – Тетяно здивовано подивилася на матір. – Я б хотіла тебе де з ким познайомити.Тетяна закотила очі. – Я не хочу ні з ким знайомитися.– Сонечко, для мене це дуже важливо. Будь ласка. – Гаразд, але я нічого не можу тобі обіцяти. Я тата люблю. – Тато є тато і його ніхто, і ніколи не зможе … Читати далі

Гроші я зберігала, як бабуся, замотавши купюри в платочок і сховавши на антресолях. Я не пам’ятаю на що ми збирали. На машину чи на дачу

Я виходжу із рацсу разом зі своїм колишнім чоловіком. Вже 12 хвилин, як ми розведені. Він щось говорить, а я думаю, чи встигну я на роботу або краще поїхати додому. І тут я розумію, що він каже. Він просить повернути обручку і попереджає, що ввечері заїде за грошима. Гроші я зберігала, як бабуся, замотавши купюри … Читати далі

Викликати майстра зі зламування замків було не на часі, не псувати ж усім навколо свято, та й Ксенія навряд чи заспокоїться так швидко. Гриша вирішив, що раз не вийшло зробити сюрприз дружині, зробить його батькам. Вже вони точно зрадіють його несподіваному візиту і з ними він зможе відпочити душею і зануритися в добрі спогади про справжнє свято

Наближався Новий рік, і саме 31 грудня Григорію довелося затриматися на роботі, щоб дочекатися дзвінка іноземних партнерів щодо укладення контракту на наступний рік. Він нервово поглядав на годинник, тому що потрібно було ще встигнути заїхати за однією адресою у віддалений район за подарунком для дружини. Григорій кожне Новорічне свято звик дивувати дружину і цього разу … Читати далі

— Чим ти будеш Стаса годувати? – знову сунулася вона до невістки. — Тим самим, чим і всіх інших: макарони та котлети. — І часто ви так харчуєтеся? – незадоволено стиснула губи свекруха. – Потрібні овочі, крупи, а не ось це. Мабуть, той факт, що мама чоловіка затрималася довше, ніж зазвичай, зіграв свою роль

Стас повернувся з роботи, і Ліза, поцілувавши чоловіка, тут же кинулася на кухню. Щойно приготувалася лазанья, і дівчина була рада, що чоловік повернувся вчасно. Отже, вони повечеряють гарячою, свіжоприготованою їжею, а не, як часом буває, розігрітою в мікрохвильовці. — Як Уляна? – запитав Стас, слідуючи за дружиною. — Вередувала сьогодні… Але на вулиці снігопад, напевно, … Читати далі