― Олександре, чому ти не береш трубку? Я тобі кілька днів не можу додзвонитися! Вже почала хвилюватися. ― Мамо, все добре! Я відпочивав, тому не міг взяти трубку, там не було зв’язку. ― Де «там»? Куди ти їздив? Сашко зітхнув, розуміючи, що зараз мама буде сердитися. Але брехати він не любив, та й не бачив […]
— Сергію! Твоя сестра дзвонить! — крикнула Яна чоловікові, помітивши, що на журнальному столику у вітальні завібрував, «затанцював» під заливисту мелодію новенький телефон. — Сергію! Яна виглянула з кімнати, але чоловіка не було. «Дивно, тільки що на кухні картоплю чистив…» — подумала дружина і відповіла на дзвінок. — Привіт, Янчик! Рада тебе чути, з наступаючим […]
У п’ятницю Ліза повернулася з роботи трохи раніше – нарешті всі справи було завершено, замовник проєкт схвалив та сплатив. Шеф оголосив, що з понеділка половина колективу працюватиме віддалено. Ліза саме й опинилася у цій половині. pagead2.googlesyndication.com Дитячий одяг Чоловік зустрів новину про те, що наступні два тижні Ліза працюватиме з дому, із захопленням. – Клас! Це […]
Коли Федір прийшов додому, у квартирі було тихо. Його дружина, Світлана, ще з ранку попередила, що сьогодні затримається на роботі – керівництво вирішило провести позачергову ревізію. Він зайшов на кухню, заглянув у холодильник – вечері не було. Федір зітхнув, увімкнув чайник, зробив собі пару бутербродів і вмостився перед телевізором. Кілька хвилин він клацав пультом, доки […]
“– Ну, брате, завтра заручини, а там і весілля не за горами. Закінчиться наше з тобою солодке життя, і дівчата… – з усмішкою говорив другові Антон. – Ну, чому ж закінчиться. Дружина ж не стіна, як кажуть… – Треба в п’ятницю як слід відіспатися… – Даша відчинила шафу і дістала звідти одну зі своїх нових […]
– Ось, приїду, мамо, сам тебе зацілую. Так за твоїми руками дбайливим скучив, які мене ночами гладили. Так обійняти і притиснутись до тебе хочу, моя рідна. Ти бережи себе Округлий живіт Оксани об’єднав усіх сільських пліткарок. – Зовсім совість втрачати стали. Я б з сорому, не знала куди подітися, – казала баба Зіна, – а […]
Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона ближче. – Так, бабусю. Мені сказали, що тут колись жила жінка, яка допомогла моїй мамі […]
— Ти народила чотирьох? Забирай їх і викручуйся сама, це вже надто! — заявив мені чоловік, тільки-но переступивши поріг. Я дивилася на нього, не блимаючи. У голові була порожнеча. Чотири крихітні тільця в саморобних колисках здавалися нереальністю. Чотири дихання, слабкі, як трепет крил метелика. Родова діяльність тривала 18 годин. Мерехтливе світло лікарняних ламп. Крики акушерок. […]
Телефон задзвонив пізно ввечері – Лариса вже збиралася лягати спати. – Ларисо! Привіт! Вона відразу впізнала голос, який ніколи більше не планувала почути. – Віра? Що тобі треба? – Відразу – “що тобі треба”, а я, можливо, хотіла дізнатися, як ти живеш, – відповіла Віра. – Я живу добре, – сказала Лариса. – Це все? […]
– Дай гроші! — Сльози котилися по щоках моєї родички, але я дивилася крізь неї. Колись я б віддала останнє. Але тепер — ні. Ця історія про те, як я навчилася казати «досить». Голос її тремтів, а в очах стояли сльози. — Ти ж розумієш, вона перед весіллям уся на взводі, от і зірвалася на тебе. […]