А конверт де? Ти що, прийшла до рідної сестри на весілля з порожніми руками? Ці слова пролунали так виразно, що гомін навколо враз стих. Музиканти саме стишили мелодію, і люди за першими столами повернули голови в наш бік. Я стояла перед молодятами й відчувала, як пальці холонуть, а до щік підступає гаряча хвиля. — Софійко, я ж тобі казала телефоном… Трохи пізніше все перекажу, чесне слово, — спробувала я говорити спокійно, хоч у грудях усе стискалося. — Пізніше? — сестра скривила губи й голосно зітхнула, звертаючись уже не стільки до мене, скільки до гостей. — Я ж заздалегідь усіх попереджала. Ми ресторан замовили недешевий, свято пишне зробили, треба ж якось витрати покрити. Для всіх правила однакові, соромно отак приходити. Люди переглянулися. Хтось знизав плечима, хтось відвів погляд у тарілку. Мама сиділа на почесному місці, біла як полотно, і тільки пальцями перебирала бахрому на святковій серветці. А я стояла посеред ошатної зали, тримаючи за руку маленького сина, і розуміла одне: усе, що мовчки накопичувалося роками, зараз виривається назовні
— А конверт де? Ти що, прийшла до рідної сестри на весілля з порожніми руками? Ці слова пролунали так виразно, що гомін навколо враз стих. Музиканти саме стишили мелодію, і люди за першими столами повернули голови в наш бік. Я стояла перед молодятами й відчувала, як пальці холонуть, а до щік підступає гаряча хвиля. — … Читати далі