Мамо, голубці зроби і холодець, голубці – для мене, а холодець для Сергія, – ти ж знаєш, як ми це любимо, – замовляє мені донька по телефону. – Віро Андріївно, ви ж спечете свій коронний пляцок «Спартак», – питає невістка, і теж по телефону. Ні одна, ні друга не знайшли часу, щоб приїхати і допомогти. Замовляти вони вміють, а допомагати не хочуть. Я роботи не боюся, але одній справді важко. Поки я паски спекла, холодець по тарілках порозливала, пляцки перемістила кремом, салати зробила, то неабияк втомилась. А ще ж треба було в домі прибрати, вікна помити, штори випрати, одним словом, я ні на хвилинку за тиждень не присіла. Навіть не мала часу, щоб з Михайлом зустрітися
– Хочу я, Вірочко, з тобою Великдень зустріти, – каже мені Михайло і запрошує мене до себе в село. – Я б з радістю, Михайле, але ти знаєш, що у мене діти, і син з невісткою, і дочка з зятем – усі до мене прийдуть. Вони ж так чекали на мій приїзд. – І я … Читати далі
