– Мій брат на тебе найкращі роки поклав, терпить твою вовчу вдачу, а ти для його сестри шматка яловичини пошкодувала?! Годину тобі даємо! Чуєш? – Щоб на столі стояло перше, з жирним наваром і друге – з пилу з жару! Повертайся жвавіше, у Бориса шлунок скрутить з голоду
– Приймай рідню, Толіку! – гучний голос Лариси долетів до вух раніше, ніж Тетяна стягнула робочі черевики. У передпокої вже висіла чужа засмальцьована куртка. Пахло сирою шерстю і дешевим тютюном. Тетяна припала плечем до одвірка. Пальці нили, долоні ледве стискалися в кулак. Дванадцять годин за розкрійним столом на меблевому комбінаті давалися взнаки. В горлі дряпало … Читати далі