– Вибач мені! Вибач, дочко! Здається, я весь ліс під сокиру пустив… Одні тріски залишилися… А хотів же помирити вас…

– Не буду я з нею жити, тату! Не примусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання зустрів?! – Олег рвав і метав, геть-чисто забувши про те, що та, про кого він говорив, укладала спати його сина в сусідній кімнаті. – Ти, Олеже, не … Читати далі

– Ну і хамка в тебе виросла, Оксано! – Вибухнула тітка. – Ходімо, ні крихти в цьому будинку більше не візьму! Ще отруять, чого доброго…

– Ну хороми, і справді хороми! – захоплено обводили поглядом будинок мати з тіткою. – Ось тут правда люстру поміняти б. – А тут інші штори повісити. А цю тумбу перефарбувати. Ой.., а чого поличка для взуття облізла? – Так задумано, – відповіла Вероніка. …Вероніка впала на диван у кімнаті й задоволено оглянула виконану роботу. … Читати далі

– Знаєш, я завжди думав знайти для неї маму, але не розумів, що їй потрібна подруга, адже мама в неї вже є

– Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! – чула кожна жінка, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька Агата злісно шипіла, кидалася словами і дорогими плюшевими зайцями, а іноді й важким гострим пластиком, варто було кандидатці на роль мачухи переступити поріг їхньої малометражної панельної фортеці. … Читати далі

Спасибі, Катюшо, ти знаєш і відчуваєш мене, як рідна сестра

– Ну, що, відпустиш дружину? Лише на один день. Забираю домробітницею, поверну королевою. – Яка домробітниця? – Катюшко, ну ти сказала! Михайла мого збентежила. Я й сама не хочу їхати, прожила без цього стільки років, і зараз ні до чого по салонах красу наводити. – По-перше, не по салонах, а в моєму особистому салоні. По-друге, … Читати далі

Мама чоловіка приходить до нас не часто, тому я старалася їй вгодити. Взагалі, вона дуже хороша людина, скромна і надзвичайно приємна

– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре, – кажу. – А ти куди? – Я у справах, але на обід буду. Так що поквапся. Чоловік поїхав, а я прийнялася до роботи. Знаю, що моя свекруха любить голубці, тож я швиденько стала і накрутила. Заодно ще борщику зварила, салат, … Читати далі

І одного разу Наталя застала її вночі на лавці перед будинком — в одній кофті, босоніж. — Поля?! Що ти тут робиш? — Мені снилася мама… Вона стояла в полі. У білому. І махала рукою…

У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну, — шепотіла Тося на вухо своїй сусідці Лільці. — Тихіше, — шикнула та у відповідь. — Яка тепер різниця? Діти ж при живому батькові сиротами залишилися. — Ось побачиш, — продовжувала Тося. — Він на … Читати далі

Коли Марія підійшла до свого двору, вона помітила: у хаті світиться світло, хоч була ще досить рання година. «Донька, певно, встала, чай ставить», – подумала. Вона зайшла, відчинила двері – й обімліла. За столом сиділа не донька. Сиділа сваха – мама її зятя. Олена. – А що ти тут робиш? – голос у Марії задрижав. У цей момент у кімнату зайшла дочка, Катерина. – Мамо!.. Ти приїхала… Чому ж ти не попередила? – вона кинулася до матері, але в очах світилася не тільки радість, а й занепокоєння. – То що відбувається? – Марія пильно глянула на дочку

Марія їхала автобусом з Італії, тримаючи біля грудей сумочку, у якій лежали акуратно складені євро. Вона поверталася додому після двадцяти років заробітків. Не остаточно, ні. Просто вирішила зробити сюрприз. Двадцять років! Весь цей час вона щоліта приїжджала всього на два тижні: швидко обійняти дітей, дати гроші на господарство – і знову назад, у чужі стіни, … Читати далі

– Настюша, давай повечеряємо й у магазин? Нам же ще продукти купувати! – гукнув чоловік із порога. Але у відповідь – тиша.

Рома, нас батьки запрошують до них, у заміський будинок, на Новий рік! Тато гірку збудував, та й поруч гірки, ліс, – захоплено ділилася з чоловіком Настя. – Поїдемо? – Ти ж знаєш, – м’яко відсторонився від дружини чоловік. – На Новий рік до нас приїдуть мої батьки й сестра з родиною. – Та вони вже … Читати далі

Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру

— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру. Я стояла серед руїн. I це не перебiльшення. Справжнiй безлад: брудний посуд, порожнiй … Читати далі

Грошима своїми дорікаєш, а за моєю свининкою приїжджати не гребуєш! Адже це я їх годую, напуваю й вирощую, щоб ти їла та від задоволення плямкала. Немає кави — немає й м’яса для тебе. А хочеш м’ясця — купи! І взагалі, котися до себе в місто, там і кричи. Тут я живу, а значить і дім мій, тому геть звідси, і дорогу забудь

— Мамо, ну а ти перед ким вихваляєшся? Ти ці дрова на собі тягаєш, а цей… пузо он відростив і сидить задоволений. — Тетянко, та він на роботі, важко йому, втомлюється. Я трохи, разів десять всього сходила.я — Разів десять? А він після роботи не може ці десять разів сходити? У вас же тачка є, … Читати далі