Future Investments

— Син від мене слухавку не бере вже кілька днів. Хвилююся я, Тамаро, як би чого не сталося, — я нервово перебираю пальцями край фартуха, дивлячись на мерехтливий екран телефона. Моя сестра Тамара, яку я лише рік тому забрала до себе в Італію, важко зітхає. Вона зараз сидить у затишному кріслі вітальні тієї сеньйори, яку … Читати далі

— Марино, ти не могла б… ну, не вип’ячувати все це? — Степан стояв біля дверей у ванну, поки я знімала макіяж. — Віра звикла до певного рівня, розумієш? Я завмерла з ватним диском у руці. Не одразу зрозуміла, про що він. Потім дійшло. — Який рівень, Степане? Він дивився в підлогу. — Ну, ти … Читати далі

До Нового року залишався тиждень і Каті дзвонила рідня із завидною регулярністю. Батьки Каті жили далеко і приїжджали тільки влітку, коли у молодшого брата були канікули. А рідна сестра матері жила зовсім недалеко – у передмісті. Світлана, тітка Каті, любила приїжджати в гості на свята всією сім’єю – донькою, зятем та їхніми дітьми, бо готувати … Читати далі

– За ті гроші, що ми вгатили в твої лікарні, можна було трикімнатну квартиру купити! А з тебе який сенс? Навіщо ти мені така потрібна?Ці слова били, немов батогом по відкритій рані. Поліна лежала на жорсткому лікарняному ліжку, не кліпаючи дивлячись у бліду стелю. Всередині неї була лише випалена, мертва пустеля. Вона щойно втратила дитину. … Читати далі

Минуло рівно сім років відтоді, як я вперше переступив поріг будинку Людмили Іванівни як законний зять. Знаєте, цей момент, коли ти стоїш із букетом, який коштує половину твоєї зарплати, і відчуваєш себе підсудним на трибуналі. Я очікував побачити класичну «тещу з анекдотів»: у бігуді, з ополоником у руці та списком претензій до мого заробітку. Я … Читати далі

— Ви Олена Петрівна? Мати нашого Павла? — голос у слухавці був тихим, але напрочуд спокійним, наче дівчина на тому кінці дроту вже давно виплакала всі свої страхи і тепер просто констатувала факти. Я завмерла посеред робочого кабінету, притиснувши телефон до вуха. Навколо вирувало звичне офісне життя: колеги обговорювали плани на вихідні, хтось голосно сперечався … Читати далі

Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем. — Виходь! Я через тебе спізнююся на зустріч! — голос Ігоря зірвався на істеричний крик. Він дивився на годинник, нервово барабанячи пальцями по керму. Галина Петрівна розгублено кліпала очима, вдивляючись у сіру мряку за вікном. Довкола був лише пустир і зупинка, від якої … Читати далі

— Запам’ятай раз і назавжди: ти спиш на цьому ліжку і ходиш по цій підлозі тільки тому, що я тобі дозволяю. Це мій дім. А ти тут — гостя. Ці слова не супроводжувалися криком. Борис вимовив їх рівним, крижаним тоном, відсуваючи тарілку з рибою, яка здалася йому “трохи пересушеною”. Катерина Степанівна стояла біля плити, тримаючи … Читати далі

Батьки стояли у дверях її квартири — постарілі, з винуватими посмішками. Подарунки сестрі Мати тримала в руках пакет з яблуками, ніби прийшла в гості до сусідки. Батько м’яв у руках кепку. Настя дивилася на них і відчувала, як щось всередині неї повільно й неминуче стискається — не від болю, ні. Біль вона давно відпустила. — … Читати далі

Свекруха ще щось говорила, але я вже не чула, бо перед очима в мене стояла одна картина: великий світлий будинок, у якому нам з Іваном та нашою Дариною майже нічого не залишається. Галина Петрівна сиділа на нашій орендованій кухні, і без того тісній, як пенал, і з видом людини, що роздає королівські милості, розкладала майбутнє … Читати далі