“– Слухай, Валентино, якщо тобі нудно жити, і Оля моя так сильно подобається, можеш її запросити до себе, а мене моє самотнє життя повністю влаштовує. Звикла бути одна, розумієш? – Ех, не жалієш ти нікого, Раїсо – Така гарна дівчинка… Продовжити читання →

“– А хто батько? – А хто ж його знає? Лариска від одного, Вєрка від іншого, ніхто ніколи й не бачив Катерину з чоловіком. Може сільські, а може й міські. Не від святого ж духу понесла. Рано, чи пізно, –… Продовжити читання →

 “– Подарували сестрі дачу – мене навіть на новосілля не покликали! Несправедливо? Так! Я знайшла спосіб, як все виправити Олена різала хліб на сніданок, коли на екрані телефону випливло повідомлення. Катя відмітила її на фотографії. Ніж завмер у повітрі. На… Продовжити читання →

– Збирай манатки і йди! Я знайшов іншу! Геннадій шпурнув ключі на комод так, що забряжчала їхня весільна фотографія. П’ятнадцять років тому вона думала, що виходить заміж за принца. Зараз дивилася на червоне обличчя чоловіка і чула відлуння вчорашньої розмови… Продовжити читання →

 “– У мене зникла іскра. Більше немає… Більше нема того, що було раніше… Пристрасть, емоції, все це в минулому. А зараз – брудний посуд, борщі, фільм в суботній вечір і дача на свята… Набридло! Людмила прийшла додому пізно. Вона роззулася… Продовжити читання →

“– Мамо, знайомся, це Карина, вона буде тепер з тобою жити! – не переступаючи порога, сказав син. – Синку, а чому ця дівчина буде зі мною жити? Я не розумію! – Тому, мамо, що в тебе порожні дві кімнати, а… Продовжити читання →

“Як же ти мене дістав, – думала вона, обполіскуючи ванну. – Втомився він… А я не втомилася? Я теж з роботи прийшла… Ой, добре, що він сьогодні затримався: ледве встигла вечерю розігріти Олег трохи зачекав і вставив ключ у замкову… Продовжити читання →

“– Ну як справи, заміжня пані? – Нормально, – відповіла Марина. – А щаслива? – Побачимо, – нарешті сказала вона. – Час покаже – Марино, ти що твориш? – голос подруги Свєти звучав так, ніби Марина збиралася стрибнути з моста…. Продовжити читання →

“— Я вирішила, що гроші мого сина мають витрачатися на мій розсуд… Світлана стояла біля розчиненої шафи та розкладала дитячі речі по стопках. Жовтневі дощі за вікном не могли зіпсувати настрій — за три дні вся родина летіла до Туреччини…. Продовжити читання →

“‐ І як жити будеш без роботи? – Запитав Михайло. – Значить так! Я поки що у мами поживу, а ти налагоджуй свої справи День із ранку не задався. Таня передчувала, що це лише початок. Ранок завжди починався з кави…. Продовжити читання →