Future Investments

— Слухай, Олено, ти що, в цьому халаті гостей зустрічаєш? Ми з Ігорем через увесь обласний центр їхали, а вона в якусь ганчірку загорнулася! — Людмила вплинула в передпокій прямо в чоботях. Її довге пальто кольору молока зачепилося за гачок, і Оленине осіннє пальто зісковзнуло на підлогу, залишившись лежати біля входу. — Це сукня, Людо. … Читати далі

Грудневий ранок видався тихим і сірим, як стара ряднина. У хаті Миколи Івановича пахло свіжим тістом і димом з пічки, а на лавці біля вікна сушилися дитячі пелюшки. Оксана вже третій тиждень не могла заснути без тривоги: у селі казали, що стара шкапа Горобець ледве дотягне до весни, а свекруха щовечора лічила копійки в хустинці, … Читати далі

— Не було в нас ніякої святої любові, дитино, — зненацька промовив дід, відсуваючи святкову тарілку. — Я її просто зрадив. Зібрав торбу та й пішов собі геть. У кімнаті відразу стало так тихо, що було чути, як на стіні цокає годинник. Молода журналістка з районної газети так і завмерла з увімкненим диктофоном у руці. … Читати далі

«Я пустила сестру пожити на місяць. Через рік вона заявила, що це я маю шукати собі інше житло» — Галю, ну куди я піду? Ти ж не виженеш рідну сестру на вулицю? Людмила стояла посеред кухні з двома валізами й пакетом посуду, з таким ображеним виглядом, ніби це не вона просилася в гості, а Галина … Читати далі

Баба Парасковія пішла з життя тихо, у середу вранці, коли за вікном ще лежав туман, а в курнику вже сердито квоктали кури, які чекали на зерно. Поховали її в суботу на сільському цвинтарі біля чоловіка. А в неділю по обіді в хаті, де ще пахло воском і сушеною м’ятою, за довгим дубовим столом зібралися троє … Читати далі

— Ти що, Ігорю, серйозно пропонуєш нам продати нашу трикімнатну квартиру, щоб купити меншу, двокімнатну, і все це — заради Богдана? Ігор не поспішав із відповіддю. Він сидів на м’якому дивані, задумливо крутив у руці телефон і мав такий вигляд, ніби мова йшла про звичайну перестановку меблів, а не про долю сімейного дому. — Маріє, … Читати далі

«Ти хотіла, щоб у тебе було краще, ніж у неї»: вона звабила хлопця подруги, а через роки правду їй в очі сказала власна донька. Тамара й Аня подружилися ще на першому курсі університету, коли поселилися в одній кімнаті гуртожитку. Тамара приїхала з маленького містечка з потертою валізою, банкою маминого варення і звичкою перепрошувати навіть тоді, … Читати далі

— Діти, не жалійте! Усе до останньої банки поїде до моєї сестри, а ви собі в крамниці купите, вам зарплати дозволяють! — вигукнула Віра Петрівна й поставила на край причепа дерев’яний ящик. Скло всередині дзенькнуло так, що аж мороз пішов по шкірі. Свекруха стояла посеред двору в робочому халаті, цілком упевнена у своїй правоті, й … Читати далі

Того року білі вродили так, що старі люди хрестилися. Після липневих дощів і теплих ночей ліс над селом пахнув вологою землею, а в моху стояли міцні боровики з бурими капелюхами, мов хлібини, що самі вийшли з печі. Микола вертався з лісу тільки вночі. Заходив у двір тихо, ставив у сінях два повні кошики, накривав їх … Читати далі

— Ми зараз тут усе переробимо, бо земля не має пустувати, а твої квіточки перенесемо он туди, під паркан, — сказав Ігор, ставлячи важкий черевик майже впритул до моїх молодих пагонів. — Тільки спробуй зачепити хоч один корінець, — тихо відповіла я, підводячись із колін і струшуючи чорнозем із долонь. — Іро, ну будь розсудливою, … Читати далі