Коли коханці набридло бути мамою, він згадав про колишню дружину — Людо, я не прошу тебе знову стати моєю дружиною. Я прошу пустити мене пожити. Хоча б на кілька місяців. Ти ж бачиш, у якій я ситуації… Людмила стояла біля відчинених дверей і дивилася на чоловіка, з яким прожила двадцять вісім років. Віктор помітно постарів. … Читати далі
— Невістко! Швидко накривай на стіл! — Ану мерщій на кухню, рідня з дороги хоче їсти! Голос Оксани Сергіївни перекрив і шум моторів, і шелест вітру в розлогих яблунях, і надривний гавкіт сусідського Рябка. Людмила повільно випросталася над квітником. Важко спираючись на держак сапи, вона струсила вологу темну землю з брезентових рукавиць. Біля новенької хвіртки … Читати далі
Коли тобі шістдесят два, ти переконаний, що знаєш про людське тіло і серце все: де реагуєє на погоду, які спогади краще не ворушити за вечірнім чаєм, і скільки ложок цукру потрібно, аби заглушити гіркоту самотності. Молодість самовпевнено вважає любов своєю монополією, плутаючи шаленство гормонів із глибиною. Але справжнє цунамі приходить тоді, коли дамби вже давно … Читати далі
— Твої племінники в моїй квартирі не житимуть ні на осінніх канікулах, ні в листопаді, — спокійно промовила я й відклала дерев’яну лопатку на край стільниці. — Ти тільки послухай її, Назарчику! — майбутня свекруха, Галина Петрівна, навіть плаща в коридорі не зняла, лише поправила намисто на шиї й одразу зайшла на кухню. — Субота, … Читати далі
– Забери сьогодні дітей, бо в мами через них уже тиск скаче! – пролунав у слухавці сердитий голос колишнього чоловіка. Оксана опустилася на стілець у передпокої сестри й кілька секунд мовчки дивилася в одну точку на шпалерах. Потім потерла скроні. Ще в п’ятницю Ігор у суді клявся, що й дня не проживе без синів. А … Читати далі
— Олено! Ти собі напридумувала, а мені тепер усе це розгрібати? Я тобі взагалі нічого не винен і ніякого весілля не буде. Він навіть не глянув їй у вічі, лише поспіхом клав до валізи сорочки, які вона щойно випрала. — А дитина як? Що мені людям казати? — тихо спитала вона. — Та мені однаково, … Читати далі
Вона й досі пам’ятала їдкий запах часнику на руках, хоч Новий рік уже давно минув. Олена не могла викреслити з пам’яті той вечір, коли Ніна Сергіївна, її свекруха, голосно заявила за столом: «Цього разу холодець якийсь мутний, Оленько. Ти й досі не навчилася добре проціджувати бульйон». Ці слова вдарили по серцю, ніби гострий ніж, бо … Читати далі
— Мамо, скільки ще разів вам це повторювати?! Ви знову лишили на столі цілу тарілку домашніх яєць і свіжі овочі, ніби ми тут не в селі живемо, а на безкінечному курорті чи на якомусь бездонному ярмарку! — Оксана з силою кинула ключі від авто на кухонний стіл, і металеве кільце гучно дзенькнуло. Вона з роздратованим … Читати далі
Коли Оля подзвонила у двері, я саме діставала з духовки пиріг. Той самий, із вишнями, який вона завжди просила спекти на наші посиденьки. Я відчинила й усміхнулася: — Ти вчасно. Я тільки… — Давно ти крутиш любов із моїм чоловіком? Рука з кухонним рушником так і залишилася піднятою. У під’їзді хтось викликав ліфт. За стіною … Читати далі
— Я продав свою частку в квартирі, чекай на сюрприз із речами, — коротке повідомлення від колишнього чоловіка висвітилася на екрані саме тоді, коли Марина намагалася спокійно зварити каву перед роботою. Вона прочитала його тричі й відчула, як у неї заніміли пальці. Після розлучення минуло всього кілька місяців, але Артем ніяк не міг угамуватися. Йому … Читати далі