Future Investments

— Оксано Петрівно, ви справді вважаєте, що зараз найвдаліший момент для таких візитів? Ви подивіться на свої черевики, все в болоті, ви ж тут усе перемазали, а щойно ж прибирала! — Та перестань уже мені розказувати про свій порядок, Христю! Наче це музей, а не квартира мого сина! — жінка різко зняла бордовий плащ і … Читати далі

Олена готувала вечерю, а її чотирнадцятирічна донька Діана сідала за математику, бо попереду була контрольна. Чоловік Сергій повернувся ще десять хвилин тому й уже встиг розтягнутися на дивані перед телевізором. Олена поставила чайник і відповіла на дзвінок сина Артема, який навчався на останньому курсі інституту. Артем не був сином Сергія — його батько загинув у … Читати далі

Ольга важко зітхнула, поклала телефон і навіть не стала слухати далі. Знову Поліна. Знову її квартира. Здавалося, ця розмова ніколи не закінчиться, бо її чоловік Артем уже не вперше повертався до тієї самої болючої теми, а Ольга з кожним разом усе більше втрачала терпіння. — Та я й не хочу знову це обговорювати, — заперечив … Читати далі

— Оксано Петрівно, я ж не на базар прийшла торгуватися, а до вас у гості на свято, то чому ви знову зустрічаєте мене так, ніби я вашому синові чужа? — спокійно, хоч і з помітною внутрішньою напругою, спитала Уляна, зупинившись у просторому передпокої й тримаючи в руках той самий невдалий кошик із домашнім хлібом та … Читати далі

Одружився з однією, а бігав до іншої. Та він навіть не здогадувався, чим усе закінчиться — Ти сьогодні найкрасивіша наречена, Христино! — Олена обійняла подругу й поправила їй фату. — Бажаю тобі, щоб чоловік носив на руках усе життя. Христина засміялася, обійняла її у відповідь і прошепотіла: — А я бажаю, щоб ти теж колись … Читати далі

— Невістко моя! Я вже заслужила на нову посмішку, тож ти просто віддаси гроші, бо справа зроблена! — спокійно мовила Галина Петрівна, підсуваючи прозору теку з документами просто до тарілки із запеченими яблуками. — А до зими ще й щомісяця переказуватимеш мені на картку певну суму. Ми з Романом уже все обговорили, так буде справедливо. … Читати далі

Повернувся додому через п’ятнадцять років, а в батьківській хаті чужі люди — А ви кого шукаєте? — запитала незнайома жінка, визирнувши з-за хвіртки. — Маму. Тут живе Марія Петрівна. Це її хата. Жінка на мить замовкла, а потім тихо відповіла: — Марії Петрівни немає. Вона відійшла у засвіти три роки тому. Ми тепер тут живемо. … Читати далі

Дзвінок від колишньої сусідки батьків чоловіка застав Ірину зовсім не вчасно. — Іринко, ти передай Надії Степанівні, нехай уже розбереться зі своїми квартирантами, — сказала жінка в слухавку. — Вони знову велосипед до батареї в під’їзді припнули. Які ще квартиранти? Ірина машинально глянула на дисплей телефона: дзвонила Валентина Петрівна. Вони не спілкувалися вже років два. … Читати далі

— Віддай свою частку молодшій сестрі просто так, переоформи документи, бо вона заміж виходить, а тобі й так щастить! — приголомшила мати прямо в коридорі, навіть не давши мені зняти пальто. — Мамо, зупинись на мить. Ось візьми пакунок із хлібом, сиром та ковбасою, він важкий, у мене руки відвалюються, — Яна поставила повний пакет … Читати далі

— А ви, власне, хто такі й хто вас сюди кликав? Дарина так різко підвелася з-за столу, що зачепила ліктем кришталевий салатник із олів’є. Важка срібна ложка з гучним дзенькотом ударилася об край, впала на скатертину й залишила жирний слід. За довгим, святково накритим столом у затишній залі ресторану «Вишня» вмить стихли гомінкі розмови, дзвін … Читати далі