14 Лютого, 2026
Сусіди вже давно дивилися скоса. Мовляв, доньці вже за тридцять, а вона все біля материної спідниці. Хтось навіть пустив плітку, ніби це Софія Марківна навмисно тримає доньку самотньою, аби не лишитися без догляду на старості років. — Ольго, — обережно почала мати, поки донька викладала на стіл домашній сир та соковиті томати, куплених у фермерів. Софія Марківна терпіти не могла магазинного «пластику». — Може, ти вже замислишся про малечу? Роки ж летять, уже четвертий десяток пішов. Ольга змінилася на обличчі, стала сердитою. Ця тема була болюча для неї. — Мамо, ну знову ти за своє. Навіщо мені це зараз? Ти хоч уявляєш, скільки коштує виростити дитину? Мені доведеться покинути перспективну роботу, забути про кар’єру. Софія Марківна зітхнула і стала згадувати своє важко прожите життя
Uncategorized

Сусіди вже давно дивилися скоса. Мовляв, доньці вже за тридцять, а вона все біля материної спідниці. Хтось навіть пустив плітку, ніби це Софія Марківна навмисно тримає доньку самотньою, аби не лишитися без догляду на старості років. — Ольго, — обережно почала мати, поки донька викладала на стіл домашній сир та соковиті томати, куплених у фермерів. Софія Марківна терпіти не могла магазинного «пластику». — Може, ти вже замислишся про малечу? Роки ж летять, уже четвертий десяток пішов. Ольга змінилася на обличчі, стала сердитою. Ця тема була болюча для неї. — Мамо, ну знову ти за своє. Навіщо мені це зараз? Ти хоч уявляєш, скільки коштує виростити дитину? Мені доведеться покинути перспективну роботу, забути про кар’єру. Софія Марківна зітхнула і стала згадувати своє важко прожите життя

Вхідні двері здригнулися з такою силою, що стара штукатурка над одвірком посипалася дрібним пилом на килимок. Софія Марківна, знесилена, закрила обличчя долонями, відчуваючи, як тремтять пальці. Вона повільно опустилася на край кухонної табуретки, намагаючись вгамувати почуття. Адже ранок починався так мирно. Донька Ольга завітала ні світ ні зоря, як і кожного дня. Вона жила за […]

Read More
Аліна, яка на похороні ридала найголосніше, відсуває тарілку і каже діловим тоном: — Ну що, раз уже всі зібралися, треба вирішити питання з татовою квартирою. Мені, як розумієте, належить половина за законом. Треба її продати і поділити гроші
Uncategorized

Аліна, яка на похороні ридала найголосніше, відсуває тарілку і каже діловим тоном: — Ну що, раз уже всі зібралися, треба вирішити питання з татовою квартирою. Мені, як розумієте, належить половина за законом. Треба її продати і поділити гроші

Ох, хто доглядав за літнім, хворим батьком або свекром, той зрозуміє мене без зайвих слів. Останні десять років мій свекор, Іван Петрович, тяжко хворів.  Він був чудовою людиною, але старість, як ви розумієте, нікого не щадить. І всі ці роки ми з чоловіком були поруч із ним. Це була наша друга робота — без вихідних, […]

Read More
“– Я теж дівчина не промах, справжній подарунок
Uncategorized

“– Я теж дівчина не промах, справжній подарунок

Те, що вона не сподобалася свекрусі, Юля зрозуміла з першої зустрічі. Катерина Сергіївна з презирством оглянула накритий стіл, безцеремонно проінспектувала холодильник і санвузол, навіть зазирнула під ліжко, сподіваючись знайти чи пил, чи стороннього чоловіка. Після огляду вона повідомила: – Сподіваюся, ви розумієте, як вам пощастило? Ігор – винятковий хлопець, стати його нареченою – честь для […]

Read More
Не хочу ні твоїх салатів, ні свята! Я додому хочу… Все! Ти можеш мені це забезпечити? Ні
Uncategorized

Не хочу ні твоїх салатів, ні свята! Я додому хочу… Все! Ти можеш мені це забезпечити? Ні

Аліса переїхала на інший кінець земної кулі разом із чоловіком, Сашком, і чотирнадцятирічним сином, Артуром. Рішення про переїзд було прийнято раптово: чоловікові запропонували перспективну роботу в міжнародній компанії, і сім’я вирішила скористатися цією можливістю. Однак незабаром стало ясно, що цей крок став одним із найскладніших випробувань для їхньої сім’ї. Олександр занурився в роботу з головою. […]

Read More
– Ігорчику…У нас буде дитинка… – У нас? Ти з глузду з’їхала? Я ж казав, що мені цього не треба! Дам гроші на … і йди куди хочеш! Я тобі нічого не обіцяв…
Uncategorized

– Ігорчику…У нас буде дитинка… – У нас? Ти з глузду з’їхала? Я ж казав, що мені цього не треба! Дам гроші на … і йди куди хочеш! Я тобі нічого не обіцяв…

Мені було 18, коли я закохалась у Ігоря. Я вчилась на 1 курсі училища, молода й зелена… А він студент військового училища. Старший на 3 роки. Статний, високий, а красивий якииий! Голубі очі, світле волосся! Я шаленіла! Я вперше переспала з чоловіком. Хвилююче і захоплено…Ніякого захисту ми не мали, тож не дивно, що я завагітніла. […]

Read More
– Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.
Uncategorized

– Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.

Мій чоловік Василь вже 5 років поспіль їздить на заробітки. То в Німеччині на фурі працював, то в Польщі ремонти робив. Поїхав туди через гроші. У нас двоє синів, хотіли дати їм найкраще майбутнє. І прекрасно розуміли, що в Україні ми нічого не досягнемо.   І знаєте, вже там чоловікові пощастило. Раз на місяць висилав нам […]

Read More
Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри
Uncategorized

Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри

Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри – Оля, твій знову у відрядженні? – наздогнав Ольгу її […]

Read More
“– Ми сорок років живемо під одним дахом, і в шістдесят три роки ти раптом зібрався змінити життя?
Uncategorized

“– Ми сорок років живемо під одним дахом, і в шістдесят три роки ти раптом зібрався змінити життя?

“– Ми сорок років живемо під одним дахом, і в шістдесят три роки ти раптом зібрався змінити життя? Марія сиділа в улюбленому кріслі і дивилася у вікно, намагаючись забути події дня, що минає. Ще кілька годин тому вона метушливо готувала вечерю і чекала Василя з риболовлі. Він повернувся, але не з уловом, а з новинами, […]

Read More
До весільної церемонії залишалися лічені хвилини, а я стояв під церквою і читав лист від мами, який випадково знайшов в кишені
Uncategorized

До весільної церемонії залишалися лічені хвилини, а я стояв під церквою і читав лист від мами, який випадково знайшов в кишені

Коли чоловік одружується, дуже важливо, аби мама та дружина ладили між собою, тому що – це дві найважливіші жінки для нього. Юра не міг спати, тому вирішив зайняти себе чимось. Хотів хоча б на декілька хвилин відволіктись від думок про те, що вже вранці він стане одруженим чоловіком. Багато чоловіків стикаються з сильним хвилюванням в […]

Read More
— Ріж на салат дрібніше, — сказала Галина Іванівна й одразу осіклася. — Ой, пробач, доню. Я знову за своє… — Ні, — усміхнулася Оксана. — Ви праві. Костик справді любить дрібну нарізку. Покажіть, як ви це робите. Свекруха показала
Uncategorized

— Ріж на салат дрібніше, — сказала Галина Іванівна й одразу осіклася. — Ой, пробач, доню. Я знову за своє… — Ні, — усміхнулася Оксана. — Ви праві. Костик справді любить дрібну нарізку. Покажіть, як ви це робите. Свекруха показала

Тридцятого грудня, за пів години до одинадцятої ранку, у дверях роздався стукіт. Оксана витерла руки об фартух і пішла відчиняти, уже серцем відчуваючи, кого побачить на порозі. Передчуття не обмануло. — Здрастуй, Оксано. А Костик удома? Галина Іванівна стояла на порозі у своєму незмінному пальті з норковим коміром, при повному параді: сірі очі підведені, губи […]

Read More