– Поки мама була жива, я був потрібний. А тепер – у дитбудинок? – тихо спитав хлопчик
Валіза стояла у передпокої. Не його валіза – Тимко одразу це зрозумів. Свою він знав: стара, з відірваною блискавкою, мати підмотувала скотчем. А ця була чужою, коричневою, із якоюсь биркою на ручці. З таких речей не дістають. У такі складають. Щоб відвезти. Він стояв на порозі кімнати, не знімаючи куртки, і дивився на цю валізу, … Читати далі