— Вона… це все було помилкою. Величезною, жахливою помилкою. Вона мене виставила. Просто зібрала речі у сміттєвий пакет і виставила за двері. Сказала, що я невдаха і що в неї з’явився хтось із перспективами.
— Аню, постривай! Ну будь ласка, дай мені п’ять хвилин! Усього п’ять хвилин, я тебе благаю! Голос був водночас і чужим, і до болю знайомим. Анна впізнала його миттєво, але в ньому не було й тіні колишньої самовпевненої поважності, лише в’язке, майже липке благання. Вона зупинилася на останній сходинці широкого гранітного ґанку, що виходив на … Читати далі