Future Investments

— Олено, ти що, геть розуму позбулася? — Максим стояв посеред вітальні, розмахуючи якимись паперами, і від злості його обличчя вкривалося червоними плямами. — Люди приїхали з іншого кінця міста! Вони готові внести завдаток! А ти влаштовуєш тут дитячий садок і виганяєш потенційних покупців просто з порога! — Яких покупців, Макс? — Олена зняла пальто … Читати далі

— Які ще гроші ти назад просиш, сину? Ти ж для рідні старався, невже тепер усе до копійки рахуватимеш? — лагідно промовила свекруха, виставляючи на стіл тарілку з гарячими пиріжками. — Ми з батьком усе зважили й переписали дідову садибу на Марину. Їй набагато потрібніше. У неї діти малі, чоловік ніяк стабільну справу не знайде, … Читати далі

Коли офіціантка вже забрала зі столу тарілки, а гості тільки-но піднімали келихи за мій 55-річний ювілей, Богдан встав із місця. Він витяг із кишені білий конверт і поклав його переді мною на стіл. На ньому знайомим почерком було лише два слова: — На розлучення. Спершу ніхто не повірив. Усе виглядало як невдалий жарт: Богдан завжди … Читати далі

— Катерино, ти чула, що вчора моя мати знову набалакала на базарі? — схвильовано спитав Тарас, різко відчинивши двері на кухню й скидаючи з плечей важку робочу куртку. Він був блідий, руки помітно тремтіли, а в очах читалися образа й глибоке розчарування, яке вже неможливо було приховати. Марія, що саме помішувала ложкою духмяну вечерю в … Читати далі

– Я втомився сам тягнути всю родину, поки ти просто сидиш удома й дивишся за дітьми. Ці слова пролунали зовсім буденно — між ковтком ранкової кави й переглядом робочих листів у телефоні. Без підвищеного тону, без звичної сварки. Саме тому вони влучили найболючіше. Ірина стояла біля плити й повільно опустила дерев’яну лопатку. За вікном гудів … Читати далі

— Свекрухо! Ви зовсім совість загубили, Олено Василівно?! Вам мало того, що ми з Олегом останні гроші із зарплати витягуємо, щоб привезти вам червону рибу, дорогі сири та ваші улюблені цукерки?! — голос Ірини зривався на крик, а в очах стояли сльози від пекучої, глибокої образи. — Ми думали, ви дуже хочете їсти, старенька, на … Читати далі

— Це моя хата! Ірино, ти в нас сильна, ти ще заробиш, а мені дитину на ноги ставити треба, тож тепер житло моє, — спокійно мовила Дарина й поклала на кухонний стіл витяг із реєстру в прозорому файлі. Ірина сиділа навпроти в чорній кофті, яка за весь день стала просто нестерпною. Похорон висмоктав із неї … Читати далі

Я думала, що в 58 років мені потрібен чоловік поруч. Але помилилася… — А ти не думала, що нам було б добре жити разом? — запитав якось Микола Іванович, відкладаючи газету. Я саме прибирала зі столу після вечері. Почула його запитання, але не поспішала відповідати. — У якому сенсі жити разом? — У прямому. Навіщо … Читати далі

– До кінця місяця ще переб’єшся тут, а далі збирай свої речі й щоб я тебе більше не бачила, – холодно сказала мені Алевтина, дочка сеньйора Джованні. Вона навіть не підвела очей від телефона, тонкими пальцями з бездоганним червоним манікюром перебираючи якісь рахунки на кухонному столі. Літнього італійця не стало рівно тиждень тому. Його серце … Читати далі

Подруга позичила у мене 80 тисяч гривень, видалила всі контакти й зникла. Але вночі я випадково дізналася, де вона працює — Абонент тимчасово недоступний. Будь ласка, передзвоніть пізніше. Механічний голос у слухавці прозвучав п’ятий раз за вечір. Я натиснула відбій і поклала телефон на стіл. Екран згас. На кухні було тихо, лише монотонно гудів старий … Читати далі