– Іро, ось чим ти годуєш мого сина? Чому Вовочка повинен їсти вчорашнє, та ще й зігріте у мікрохвильовій печі? Це шкідливо для його здоров’я! – обурювалася Наталя Львівна. – А що я маю, прибігти з роботи та зварити йому обід із трьох страв? – відповіла Іра свекрусі. – Ваш син дорослий хлопчик, здатний розігріти … Читати далі
“– Мамо, я нічим не можу тобі допомогти з твоїми страхами! Якщо боїшся тиску, звертайся до кардіолога, не до мене! – Застудилась – виклич лікаря додому! Я привезу бульйон, привезу компот, але не треба влаштовувати балаган із кожного нежитю – Ну що, доню, я до вас! У горлі першить, і, здається, температура підіймається. Доглядатимеш мамку? … Читати далі
“– Поганий він зовсім, Антоне. Серце… Лікар сказав – лічені дні. Все кличе тебе, все питає, чи не приїде син? – А як же… він же сказав, що не чекає… – Що чоловік сказав у серцях – одне, а що на душі – зовсім інше. Ти ж єдиний син… Антон довго стояв біля вікна потяга, … Читати далі
“-Доню, ти не подумай поганого! Я не безпритульний. Звати мене Михайло Семенович. Я приїхав до дочки. Це важко розповідати…. До Нового року залишалося кілька годин. Всі співробітники давно розбіглися додому, але Іру ніхто не чекав… Щоб не виходити на роботу другого січня, вона вирішила зробити роботу наперед. Додому вона встигне, пара салатів, фрукти та ігристе … Читати далі
“– Знаєш, Насте, – почала Тетяна вкрадливо, – ти щоразу приходиш на все готове! У чужу квартиру, за чужий стіл, на організоване кимось свято. І при цьому поводишся так, ніби заплатила за це зі свого гаманця! – Не подобається тобі ікра – не їж! – Хочеш викрутасів – готуй сама. І поради тримай при собі, … Читати далі
“– Що? Вона на яхті за твої гроші, а ми тут із її дітьми вовтузимося? Ти сам про що думав, коли давав їй гроші? Якщо так, то завтра я з нашими дітьми їду на екскурсію, а ти розважай своїх племінників сам! Михайло розмовляв по телефону. Олена відразу зрозуміла з ким. Сестричка! Звичайно, знову ця Іринка. … Читати далі
– Ну ти прямо всі речі збираєш, Ілюша, – несхвально сказала мати. – Мамо, ну я що, за трусами та шкарпетками до тебе бігати буду? – Могли б і не поспішати … Скільки ти її знаєш, ту Марину свою. – Мамо, її Світлана звуть, і ти це чудово знаєш, а зустрічаємося ми рік, знаємо один … Читати далі
– Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до віконця підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років. Вона думала, душа в душу. Але він перед відходом просвітив її: бо зручно було. У Клави квартира, готує чудово, господиня прекрасна, все готова була заради нього зробити. … Читати далі
– Не смій мене шантажувати! – закричала Наталя, хапаючись за одвірок. – Ти не маєш права так зі мною розмовляти! – Маю! – відрізала Валентина, не зводячи очей від документів, розкладених на столі. – Я тепер господиня у цьому будинку. А ти тут тимчасово. Поки я тебе терплю. – Валю, це ж наш батьківський будинок! … Читати далі
Юрі скувало дихання, а під білою робочою сорочкою виступив холодний піт. Через сквер, де він присів, проплив натовп усміхнених підлітків. Юра глянув на них, наче здичавілий, немов не розумів, хто він, де перебуває і навіщо взагалі це все: життя, сміх, радість, безтурботний час… Лист лежав на його колінах. На конверті великими літерами гарно виведено ім’я: … Читати далі