– Галя, привіт, – почувся у слухавці сумний голос подруги. – Уявляєш, знову мене мій довів. Наварив картоплі в мундирах, нарізав оселедець шматками, покрив зверху цибулею, та ще й розливного пінного купив. Це у нас така вечеря була. У голосі подруги Віки почулися сльозливі нотки. Галина не знала, як її заспокоїти. Її найкраща подруга почувала […]
– Сьогодні ж із нею поговорю! Усі нормальні жінки у декреті допомагають своїм чоловікам, а моя сидить без діла, нібито втомлюється, – Володимир стукнув кулаком по столу. – Ледарка, та й годі!
– Сьогодні ж із нею поговорю! Усі нормальні жінки у декреті допомагають своїм чоловікам, а моя сидить без діла, нібито втомлюється, – Володимир стукнув кулаком по столу. – Ледарка, та й годі! Колеги енергійно закивали на підтримку. Усі були солідарні з думкою Володимира. І кожен у цей момент згадував своїх дружин, які, на їхню думку, […]
— Як куди? Яке сісти? Сидить рідня, а вас допомагати покликали, гаразд ще ти, а мати твоя яке відношення до моєї сестри має? – свекруха обурилася, зробила це голосно, так, що всі обернулися
Нещодавно я вийшла заміж. Весілля вийшло галасливим і велелюдним: у мого чоловіка Михайла було багато рідні. Після урочистості ми продовжили жити разом у тій квартирі, яку я знімала до шлюбу. Зі свекрухою та іншими родичами ми бачилися не часто. Приводів особливих не було, заходили в гості до батьків чоловіка рази 3, частіше не виходило, ми […]
— Ще хоч раз твоя мати назве мене ім’ям хоч однієї з твоїх колишніх, і я за себе не відповідаю! Запам’ятай це. — Вона зробила паузу, даючи кожному слову ввібратися в його свідомість. — І це не провокація. Це попередження. Передай їй. Дослівно. Або я знайду спосіб донести цю думку сама, більш дохідливо.
— Ще хоч раз твоя мати назве мене ім’ям хоч однієї з твоїх колишніх, і я за себе не відповідаю! Запам’ятай це! Ольга сказала це, не підвищуючи голосу. Вона стояла біля відчиненого навстіж вікна, впускаючи в задимлену візитом свекрухи кухню свіже, вогке повітря. Запах нудотних парфумів Валентини — важкий, віковий, схожий на аромат зів’ялих у […]
Все весілля Антон не зводив очей з Лесі, вважаючи, що вона досі його любить, і тому не вийшла заміж. Але незабаром він побачив, що Леся весь час танцює з якимось незнайомцем. Тим незнайомцем був Андрій, давній знайомий батька нареченої. Він давно живе в Німеччині, але приїхав на весілля і одразу звернув увагу на Лесю. Вони швидко знайшли спільну мову, і виявилося, що обоє мріють про сімейне щастя. Антон намагався привернути до себе її увагу, але безуспішно. – Ти не забула мене? – запитав він Лесю. – Ні, давно забула. Ти в минулому, і як відомо, двічі в одну річку не ввійдеш
Після святкування свого 45-річчя Леся вирішила, що пора щось змінювати в житті. Вона звернулася до сестри, з якою завжди підтримувала теплі стосунки, і поділилася з нею своїми планами. – Я поїду за кордон. Оксана мене давно кличе, у неї там усе добре влаштувалось, – сказала Леся. – А свою квартиру залишаю тобі. Віра завжди була […]
– Привіт, мамуль! Знайомся – це Вадик, він буде з нами жити.
Неприємним дзвоном сповістив дзвінок про те, що хтось прийшов. Люся скинула фартух, витерла руки та пішла відчиняти двері. На порозі стояла дочка разом із хлопцем. Жінка впустила їх у квартиру. – Привіт, мамуль, – цмокнула її дочка в щоку, – Знайомся – це Вадик, він буде з нами жити. – Здрастуйте, – привітався молодик. – […]
– Ви придумали круто! Твоя мама здаватиме свою квартиру, щоб жити з нами, а я ще танцювати від радості повинна? – Арина в цей момент розливала суп ополоником і ледве стримувалась від бажання стукнути ним чоловіка по верхівці
– Ви придумали круто! Твоя мама здаватиме свою квартиру, щоб жити з нами, а я ще танцювати від радості повинна? Арина в цей момент розливала суп ополоником і ледве стримувалась від бажання стукнути ним чоловіка по верхівці. Ігор стояв біля холодильника з пляшкою газованої води в руці й дивився на дружину, ніби прикидаючи, наскільки безпечно […]
П’яту точку родичам треба відірвати від дивана, та погорбатіти на власне житло! А не вигадувати собі різні хвороби! Ледащо
Про свою квартиру ми з Антоном мріяли з моменту, як одружилися. І працювали заради неї, як прокляті. Ніхто нам не допомагав. Я у декреті бралася за будь-які підробітки – і математику з фізикою вирішувала за студентів та школярів, і тексти писала. З маленькою Анютою ніхто не няньчився, моя рідня була далеко. А батьки Антона одразу […]
До Лесі з Григорієм в село приїхали в гості родичі. – Вам картопля на осінь потрібна? – одразу запитав рідню Григорій. – Не відмовимося! – хором сказали ті. – Он там, задня смуга на городі ваша, – раптом сказав чоловік. – Копайте, садіть і все інше! Даємо вам землю! Картоплю на посадку я теж дам. – Ага… – здивовано повідкривали роти родичі. Це було несподівано, бо раніше їм просто всі продукти давали з собою. – Гаразд, обідати пора, – сказав Григорій. – Леся суп зварила, картопельки посмажила… – Щось ви цього разу не дуже нас приймаєте, – загомоніли родичі. – Так нічого й не буде! – раптом заявив Григорій. Всі оторопіли
До Лесі з Григорієм в село приїхали в гості родичі. – Вам картопля на осінь потрібна? – одразу запитав рідню Григорій. – Не відмовимося! – хором сказали ті. – Он там, задня смуга на городі ваша, – раптом сказав чоловік. – Копайте, садіть і все інше! Даємо вам землю! Картоплю на посадку я теж дам. – Ага… […]
Яна повернулася додому пізно. Вадим вже спав. У коридорі вона запнулася об велику дорожню сумку чоловіка. – Напевно, у відрядження зібрався, – подумала Яна, і лягла спати. Вранці Вадим її розбудив. – Вставай, я хочу повідомити тобі приємну новину, – сказав він їй. Яночка знехотя підвелася. – Люба моя, я все вирішив. Більше тобі не потрібно готувати вечері, прати і прибирати. Це все в минулому, – з підозрілою усмішкою говорив Вадим. Яна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Яна повернулася додому пізно. Засиділися із подружками у ресторані. У коридорі вона запнулася об велику дорожню сумку Вадима. Треба буде влаштувати йому за цю сумку, поставив її посеред коридору, а якби я не втрималася б? – Він, напевно, у відрядження зібрався, тільки чому сумка така велика? Може надовго? Добре, а то він мене вже добряче […]