14 Лютого, 2026
Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор, який був у їхньому селищі у відрядженні, ошелешеній Валентіні
Uncategorized

Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор, який був у їхньому селищі у відрядженні, ошелешеній Валентіні

Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор, який був у їхньому селищі у відрядженні, ошелешеній Валентіні. А вона стояла і не могла […]

Read More
Як я тепер без тебе?
Uncategorized

Як я тепер без тебе?

– Як я тепер без тебе? Що мені робити? Навіщо мені далі жити? – По його щоках текли сльози, а в душі зяяла порожнеча. Там тепер замість серця була чорна дірка Валерій був закоханий в Ірину ще зі школи. Маленька, тендітна, з розсипом рудого ластовиння на носі. Саме такою він побачив її вперше і ще […]

Read More
“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?
Uncategorized

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, […]

Read More
– Я не зрозуміла, Таня, це такий святковий жарт, чи що? – з витягнутим від подиву обличчям запитала Ніна, ледь увійшовши до вітальні. Вона не змогла приховати розчарування і тому зараз виглядала розгубленою. Ще хвилину тому зовиця широко посміхалася, ввалившись у передпокій разом з усією своєю родиною. Вона вигукувала новорічні привітання і сипала навколо різнокольоровим конфетті. Багато років поспіль вони приходили без запрошення на святкування Нового року до невістки і брата. Цей рік не став винятком.
Uncategorized

– Я не зрозуміла, Таня, це такий святковий жарт, чи що? – з витягнутим від подиву обличчям запитала Ніна, ледь увійшовши до вітальні. Вона не змогла приховати розчарування і тому зараз виглядала розгубленою. Ще хвилину тому зовиця широко посміхалася, ввалившись у передпокій разом з усією своєю родиною. Вона вигукувала новорічні привітання і сипала навколо різнокольоровим конфетті. Багато років поспіль вони приходили без запрошення на святкування Нового року до невістки і брата. Цей рік не став винятком.

– Я не зрозуміла, Таня, це такий святковий жарт, чи що? – з витягнутим від подиву обличчям запитала Ніна, ледь увійшовши до вітальні. Вона не змогла приховати розчарування і тому зараз виглядала розгубленою. Ще хвилину тому зовиця широко посміхалася, ввалившись у передпокій разом з усією своєю родиною. Вона вигукувала новорічні привітання і сипала навколо різнокольоровим […]

Read More
Ірина крутила ключі між пальцями. Ключі від нової квартири — їхньої нової квартири — палили долоню. П’ятнадцять років збирали. П’ятнадцять! І ось тепер… — Іро, ти чого застигла? — Сергій торкнувся до її плеча. — Давай, відкривай вже! — Може, ти відкриєш? Все-таки технічно… — Іра, ну ми ж вже сто разів це обговорювали. Мама просто значиться в документах, щоб нам не платити зайві податки. Яка різниця, чиє ім’я в паперах? Це наша квартира. Ірина кивнула. Так, звичайно. Їхня квартира. Просто оформлена на свекруху. Так простіше, дешевше, зручніше… Сергій все прорахував.
Uncategorized

Ірина крутила ключі між пальцями. Ключі від нової квартири — їхньої нової квартири — палили долоню. П’ятнадцять років збирали. П’ятнадцять! І ось тепер… — Іро, ти чого застигла? — Сергій торкнувся до її плеча. — Давай, відкривай вже! — Може, ти відкриєш? Все-таки технічно… — Іра, ну ми ж вже сто разів це обговорювали. Мама просто значиться в документах, щоб нам не платити зайві податки. Яка різниця, чиє ім’я в паперах? Це наша квартира. Ірина кивнула. Так, звичайно. Їхня квартира. Просто оформлена на свекруху. Так простіше, дешевше, зручніше… Сергій все прорахував.

Ірина крутила ключі між пальцями. Ключі від нової квартири — їхньої нової квартири — палили долоню. П’ятнадцять років збирали. П’ятнадцять! І ось тепер… — Іро, ти чого застигла? — Сергій торкнувся до її плеча. — Давай, відкривай вже! — Може, ти відкриєш? Все-таки технічно… — Іра, ну ми ж вже сто разів це обговорювали. Мама […]

Read More
– І тоді я зрозуміла – немає ніякого «потім». Ми живемо тут і зараз. І потрібно цінувати цю мить, використовувати кожну можливість порадувати себе і близьких
Uncategorized

– І тоді я зрозуміла – немає ніякого «потім». Ми живемо тут і зараз. І потрібно цінувати цю мить, використовувати кожну можливість порадувати себе і близьких

— Скільки ж ви на це витратили? — Людмила Петрівна окинула несхвальним поглядом вишукані страви, блискучі прибори та вигадливі композиції з квітів, що прикрашали стіл у дорогому ресторані. Її син Артем і його наречена Ксенія переглянулися. Вони очікували, що знайомство батьків пройде не зовсім гладко, але не думали, що претензії почнуться прямо з порога. — […]

Read More
Зазвичай на Новий рік вони збиралися у свекрухи — в її просторій трикімнатній квартирі з антикварними меблями і кришталевими люстрами. Марина Петрівна правила там як королева, і Аліса завжди відчувала себе недоречною гостею, яка все робить не так: не так оформляє салат, не так накриває на стіл, не так розмовляє з родичами чоловіка. Але три тижні тому Марина Петрівна впала на льоду і пошкодила ногу. Нічого серйозного, але лікарі рекомендували менше ходити. І тоді Аліса зважилася. — Марино Петрівно, — сказала вона в телефонну трубку, намагаючись, щоб голос звучав впевнено, — давайте цього року зустрінемо Новий рік у нас?
Uncategorized

Зазвичай на Новий рік вони збиралися у свекрухи — в її просторій трикімнатній квартирі з антикварними меблями і кришталевими люстрами. Марина Петрівна правила там як королева, і Аліса завжди відчувала себе недоречною гостею, яка все робить не так: не так оформляє салат, не так накриває на стіл, не так розмовляє з родичами чоловіка. Але три тижні тому Марина Петрівна впала на льоду і пошкодила ногу. Нічого серйозного, але лікарі рекомендували менше ходити. І тоді Аліса зважилася. — Марино Петрівно, — сказала вона в телефонну трубку, намагаючись, щоб голос звучав впевнено, — давайте цього року зустрінемо Новий рік у нас?

Аліса стояла перед дзеркалом, поправляючи локони, які так довго укладала. Сукня кольору морської хвилі елегантно облягала фігуру, макіяж був бездоганний — вона спеціально записалася до візажиста, хоча зазвичай фарбувалася сама. Все мало бути ідеально. Просто зобов’язано. — Ти чудова, — Ілля обійняв її зі спини, поцілувавши в скроню. — Мама буде в захваті. Аліса промовчала, […]

Read More
— Скидаємося порівну! — гучно оголосив Гліб. — Щоб без образ. У результаті те «порівну» вийшло боком: Христина витратила майже десять тисяч гривень на продукти, бігала по ринках, тягала важкенні пакети. Оля перевела на картку аж п’ятсот гривень і принесла пляшку найдешевшого напою
Uncategorized

— Скидаємося порівну! — гучно оголосив Гліб. — Щоб без образ. У результаті те «порівну» вийшло боком: Христина витратила майже десять тисяч гривень на продукти, бігала по ринках, тягала важкенні пакети. Оля перевела на картку аж п’ятсот гривень і принесла пляшку найдешевшого напою

— А ти, Христинко, майонезу таки пошкодувала, — Лариса Вікторівна підтиснула губи й гидливо поколупала виделкою салат. — Сухувато вийшло. В наш час на стіл останнє виставляли, щоб гостей шанувати. А ти все економиш, усе вигадуєш. Христина завмерла з деком у руках. Жар від духовки обпалив і без того втомлене обличчя, але ще дужче обпекла […]

Read More
“я живу наче зі старою бабусею,. чесно…”Мені 55 …і ніяк не можу познайомитися з молодою дівчиною…. А жити зі старою ніяк не хочу, набридло!ДОПО МОІЖТЬ МЕНІ…” сьогодні вечором Пишу сюди, бо відчуваю, що у повному розпачі. Не знаю, куди звернутися за допомогою.
Uncategorized

“я живу наче зі старою бабусею,. чесно…”Мені 55 …і ніяк не можу познайомитися з молодою дівчиною…. А жити зі старою ніяк не хочу, набридло!ДОПО МОІЖТЬ МЕНІ…” сьогодні вечором Пишу сюди, бо відчуваю, що у повному розпачі. Не знаю, куди звернутися за допомогою.

Пишу сюди, бо відчуваю, що у повному розпачі. Не знаю, куди звернутися за допомогою. Отож, мені 55. У старі діди не поспішаю себе списувати, відчуваю, що повен сили та енергії. З жінкою розлучився ще пару років тому. Зрозумів, що ми геть різні люди та нема ніякого сенсу жити далі. Хоча моя колишня жінка Жанна була молодша […]

Read More
Іти на конфлікт я зовсім не хотіла, але донька мого коханця все вирішила за мене
Uncategorized

Іти на конфлікт я зовсім не хотіла, але донька мого коханця все вирішила за мене

У мене зав’язалися стосунки з чоловіком, який був в рази старшим від мене. Наше знайомство відбулося абсолютно випадково. Якось я гуляла парком, але через слизьку стежку посковзнулася і впала на землю. Незнайомець вирішив допомогти мені, а я на знак вдячності запросила його на чашку кави. З того часу все й закрутилося. Про те, що у […]

Read More