Мені 46. Місяць тому я народила двійнят – хлопчик Артурко та дівчинка Оленка. Передати словами не можу, що я відчуваю, коли дивлюся на своїх діток. Щастя, радість, сльози, тепло всередині. Ну аж розпирає, чесно. Тільки от ні моя мама, ні рідна сестра не приїхали навіть на виписку. Родичі зі сторони чоловіка також проігнорували народження наших […]
— Ти привела на світ чотирьох дітей? Забирай їх і викручуйся сама, це вже занадто! — заявив мені чоловік, щойно переступив поріг
— Ти привела на світ чотирьох дітей? Забирай їх і викручуйся сама, це вже занадто! — заявив мені чоловік, щойно переступив поріг. Я дивилась на нього, не кліпаючи. У голові — порожнеча. Чотири крихітних тільця в саморобних колисках здавалися нереальністю. Чотири подихи — слабкі, як трепет крил метелика. Пологи тривали 18 годин. Мерехтливе світло лікарняних […]
– Ідеш? Ну і вали куди хочеш, – сказав Віктор. Він і не подумав, що цього разу дружина піде назавжди
– Ідеш? Та й вали куди хочеш! – процідив Віктор, навіть не зводячи очей з газети. Його дружина Марина завмерла на порозі кухні, стискаючи в руках ганчірку для миття підлоги. Вони прожили разом вісімнадцять років, але їхній шлюб давно перетворився на фарс: вона витирала пил з його трофеїв за спортивні змагання, а він дорікав її […]
– Я ж просила один вечір! Один! Просто ти і я! – Ти справді не розумієш? Мені не потрібен бенкет. Не потрібні ці подарунки, які потім обертаються чеками в мінус. Я втомилася від того, що моє «я» в цьому шлюбі, як додаток: начебто є, але ніхто не користується
– Льошо, я тільки одне прошу: без гостей сьогодні, гаразд? – Іра поправила сережку і вдивилась у чоловіка через камеру телефону. – П’ятнадцять років разом. Хочу, щоб ми просто були вдвох. – Звісно, сонечко. Жодних гостей, чесно-чесно, – Льоша посміхнувся так само щиро, як банкомат, який обіцяє видати готівку, але все одно «тимчасово не працює». […]
Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. Ще не минуло і місяця, як її не стало. Я навіть ще не починала оформлювати документи на спадщину. Прохання чоловіка мене здивувало, і я вирішила уточнити, для чого йому мої ключі
– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. […]
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Сергій Петрович доньку, яка зі співчуття забрала його до себе в місто. Тяжко старому одному в селі, вирішила вона, і вмовила переїхати до неї у велику квартиру. Люба була єдиною донькою у мами з татом, більше мама не змогла мати діток… Люба далася їй нелегко, […]
— Скажи, – запитала вона, – а ти справді так сильно кохаєш Андрія, що готова проміняти вільне життя на ось це ось усе, – вона обвела рукою будинок і двір. І в селищній школі готова працювати? І всю зарплату матері віддавати? І на цьому городі, хай йому грець, гарувати?
— Валю, ми з татом плануємо ці вихідні на базі відпочинку провести. Ти ж поїдеш із нами? Ми з тобою будемо засмагати, покупаємося, поки тато вдаватиме з себе досвідченого рибалку. А ще там спа-центр є, можна буде побалувати себе якимись приємними процедурами. — Ні, мамо, Андрій запросив мене познайомитися з його родиною. Ми їдемо до […]
– Ви? А що ж ви без попередження прилетіли? Зачекайте, у мене не прибрано
– Мамо, – Христина тихенько, долаючи страх, підійшла до матері, – я їсти хочу. Налий мені, будь ласка, супу. – Швидко у свою кімнату! – рявкнула Поліна, – тебе сьогодні покарано, спати лягаєш без вечері. Швидко! І не смій до ранку мені попадатися на очі! Христина у свої неповні сім років уже знала, що мамі […]
– Ні, Артеме, ти їдеш! Зараз я допоможу тобі зібрати твої реч,і й ти покинеш мою квартиру. Ти що не зрозумів? Я не маю наміру продавати будинок моєї бабусі! – Хотів поставити мене перед фактом? У тебе нічого не вийде…
– Ні, Артеме, ти їдеш! Зараз я допоможу тобі зібрати твої реч,і й ти покинеш мою квартиру. Ти що не зрозумів? Я не маю наміру продавати будинок моєї бабусі! – Хотів поставити мене перед фактом? У тебе нічого не вийде, – Олександра в серцях кинула туди останню сорочку чоловіка, і з силою зачинила валізу. Хто […]
Я не добрішою була – я тупенькою була. Яка все терпіла, все пробачала, та ще й винуватою себе вважала. Дякую, що вилікував
Щелепа колишнього чоловіка з гуркотом приземлилася десь у районі першого поверху, коли він побачив, як я паркую свій новенький джип біля магазину. – Це… це твоя машина? – його очі розкрилися. – Ні, Льошо, викрала дорогою, – усміхнулася я, спостерігаючи, як він переминається з ноги на ногу. У кожної Попелюшки одного разу з’являється принц. Тільки […]