“Оля, а ці ваші зайві кілограми?

“Оля, а ці ваші зайві кілограми? Хіба це не проблема? – мати Діми не здавалася. -На мій погляд, у мене немає зайвих, тим більше, що мого майбутнього чоловіка вони влаштовують. Не всім же бути дюймовочками і тростинками. – Оля глузливо оглянула Олену і маму Діми. Від такого нахабства Олена спалахнула -Мамо! Ти купила чай для … Читати далі

“-Зачекайте, – сказав він.

“-Зачекайте, – сказав він. – Я вийшов на секунду на вашій станції, а коли повернувся у вагон моїх речей не було. Глянув у вікно, а там якийсь чоловік ішов з моєю сумкою. Я вискочив за ним, але він вже десь зник… -І що ви не могли назад повернутися у вагон, а потім вже розбиратися, – … Читати далі

“-Молодець, Ірочка. Знайшла свою долю

Іра була найнепримітнішою гостею на дні народження Марини. Дівчата навчалися разом у коледжі. Марина широким жестом запросила всіх, хто зможе прийти, але багато дівчат виїжджали на вихідні додому по селам. Іра, скромна і тихенька, наважилася скористатися пропозицією. Вона ж нікуди не ходить, а їй теж недавно виповнилося вісімнадцять, як і Марині. Ось тільки відзначати із … Читати далі

“– Як так? Бабуся завжди казала, що подбає про мене! — вигукнула Оля, стоячи перед родичами

“– Як так? Бабуся завжди казала, що подбає про мене! — вигукнула Оля, стоячи перед родичами Павла та Ольгу виховувала бабуся, Катерина Василівна. Жінка освічена і статна, з характером, якому могли б позаздрити багато чоловіків: вона була непохитна. Події її молодості були сповнені викликів та нестабільності, і це навчило її бути обачною та часом жорсткою. … Читати далі

“Не може мати сина так просто невідомо кому віддати!

“Не може мати сина так просто невідомо кому віддати! Я ж неосвічена, лінива, поїсти люблю. Хіба для такої, як я вона, Вітю виховувала? Мабуть, мріяла за піаністку якусь заміж видати. А ось я. Та будь-яка б мене зі світу в перший місяць звела. А ця – я вибір сина поважаю, якщо він тебе любить, то … Читати далі

Олена їхала вечірньою електричкою додому в засмученому настрої і думала:

Олена їхала вечірньою електричкою додому в засмученому настрої і думала: “Чорт мене підштовхнув поїхати сьогодні на дачу, адже я не хотіла, але всупереч своїй інтуїції, зібралася і поїхала”. А інтуїція Олену ніколи не підводила, ще коли збиралася на дачу, інтуїція їй підказувала, що потрібно залишитися вдома. Не прислухалася… Не поїхала б, і нічого не побачила … Читати далі

– Здрастуйте, ви Тамара Іванівна? – запитав жіночий голос по телефону. – Так! А що? – відповіла Тамара. – Я не можу додзвонитися до вашого сина, у нього номер змінився? – запитала співрозмовниця. – Ви спершу переставтеся і поясніть, що ви хочете від мого сина! – невдоволено сказала Тамара. – Я Надя, сестра Оксани, – пояснила жінка. – Якої Оксани? – незрозуміла Тамара. – Колишньої дружини вашого сина, – сказала співрозмовнися. – Хм. Вони давно розлучилися. І що хоче Оксана? – здивувалася Тамара. – Ви маєте дещо дізнатися, – сказала Надя і зупинилася збираючись з думками, а потім все розповіла. Тамара вислухала її і застигла від почутого

– Здрастуйте, ви Тамара Іванівна? – Запитав тихий жіночий голос по телефону. – Так, це я! Чим можу бути корисна? – Я ніяк не можу додзвонитися до вашого сина, у нього що номер змінився? – Жінка, ви спершу переставтеся і поясніть – що ви хочете від мого сина, якщо ви на мій номер зателефонували. – … Читати далі

Ліза, ми не візьмемо багато. Запакуй нам у дорогу свій фірмовий пиріг і пару баночок варення, — ліниво потягнувся Гліб з посмішкою на обличчі.

— Ліза, ми не візьмемо багато. Запакуй нам у дорогу свій фірмовий пиріг і пару баночок варення, — ліниво потягнувся Гліб з посмішкою на обличчі. Ліза дивилася на гостя, не вірячи в таку нахабність. Як він міг так безсоромно просити? У голові у неї крутилися думки про те, як вона старалася, щоб цей пиріг вийшов … Читати далі

— Тільки, будь ласка, не лізьте до нього. Посидьте спокійно, я швидко, — попередила невістка.

— Тільки, будь ласка, не лізьте до нього. Посидьте спокійно, я швидко, — попередила невістка. — Він у вас як музейний експонат? Дивитися можна, торкатися — не можна? — Валентина поспішно знімала взуття. — Валентина Сергіївна, давайте без сарказму, добре? Я в аптеку і назад. У нього сьогодні важкий ранок, він з сьомої вередує. — … Читати далі

— Вань, ну навіщо тобі одружуватися?

— Вань, ну навіщо тобі одружуватися? Далася тобі ця Юлька! Вона ж доросла, старша за тебе, ну навіщо вона тобі? Аліна вимовила ці слова з образою, а на останньому слові її голос затремтів. — Аля, а ну відчепися від нього! Причепилася до хлопця, проходу не даєш! — грубо відрізала мати, виглядаючи на вулицю. Вона ще … Читати далі