Зі своєю мамою я завжди домовляюся про все заздалегідь. Тижнів за два. Чи стосується це того, що ми приїдемо до неї в гості, або того, що треба подарувати їй на день народження, щоб мені потім не виказували, що подарунок зовсім не практичний і непотрібний. От і коли сестра чоловіка повідомила про те, що вона виходить […]
— На Новий рік ми їдемо до мами, і крапка! Саме після розмови з тобою вона так розхвилювалася, що довелося «швидку» викликати! — кричав Віктор дружині у слухавку. Ганна слухала цей крик і відчувала, як усередині все стискається. Після трьох років життя під одним дахом зі свекрухою вона нарешті насолоджувалася спокоєм у власній квартирі. Зустрічі […]
– Ти все-таки йому не чужа, та й син у вас росте… Я вирішила, що після виписки Ігор переїде до тебе. Так буде найкраще для всіх. І Ігорю не буде самотньо, та й Дмитрику з батьком буде добре. А потім може Ігор почне одужувати, бо ж кохання творить чудеса, чи не так? – Яке кохання?! […]
Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив і навіть більше, він його зненавидів. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили, і жити разом. Дімка насупився, нічого не розуміючи. Це що ж значить, цей чужий дядько житиме тут із ними? – […]
— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі помічницею буде. — Чула я, що внучка до тебе завітала, та з дитиною, подейкують? – Антоніна з цікавістю подивилася на єдину клієнтку поштового відділення в суботній ранок. […]
– Мамо, ну куди я тебе заберу? Як ти собі це уявляєш? Тісно у нас, чого тобі вдома не живеться, не стара ще, всього шістдесят з маленьким хвостиком. Вірі хотілося якнайшвидше відключити телефон, і припинити цю розмову. Щодня мати дзвонить, та не раз, плаче, просить до себе забрати, сумно їй одній, чи бачите. А куди […]
“— Мишко, ми п’ять років чекаємо. П’ять. Лікарі кажуть – дітей у нас не буде. А тут…— Мишко, дивись! — я застигла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою. Ранкова прохолода липня пробирала до кісток, але те, що я побачила на лаві, змусило забути […]
– Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов.А вона до віконця підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років. Вона думала, душа в душу. Але він перед відходом просвітив її: бо зручно було. У Клави квартира, готує чудово, господиня прекрасна, все готова була заради нього зробити. Клава […]
– Настю, ти не бачила мої штани? А кофта де? – Олексій уже півдня збирав свої речі. На завтра в нього була запланована чергова робоча поїздка. – Весь твій одяг у шафі. Я нічого не ховала, – дружина увійшла в кімнату і здивувалася тому, що чоловік приготував цілих дві валізи. – Навіщо тобі стільки речей? […]
Прийшла до мене якось на початку літа Лідія Ігнатіївна, дружина нашого столяра, Григорія Микитовича. Вони в селі як два старих дерева, що корінням переплелися, стоять собі на пагорбі, і всім від них спокійно і світло. Лідія – жінка тиха, плавна, вся з себе як річка наша, спокійна. А прийшла – і я відразу бачу: душа […]