“– Ти віддав ключі від нашої квартири хлопцям, яких ніколи не бачив? – Запитала Варя розгубленого чоловіка – Льоша, ну ти що? Ні я, ні діти не винні, що в тебе відпустку тільки в жовтні. Каті треба до школи, Даня… Продовжити читання →

“– Мамо, я нічим не можу тобі допомогти з твоїми страхами! Якщо боїшся тиску, звертайся до кардіолога, не до мене! – Застудилась – виклич лікаря додому! Я привезу бульйон, привезу компот, але не треба влаштовувати балаган із кожного нежитю –… Продовжити читання →

“– Поганий він зовсім, Антоне. Серце… Лікар сказав – лічені дні. Все кличе тебе, все питає, чи не приїде син? – А як же… він же сказав, що не чекає… – Що чоловік сказав у серцях – одне, а що… Продовжити читання →

“-Доню, ти не подумай поганого! Я не безпритульний. Звати мене Михайло Семенович. Я приїхав до дочки. Це важко розповідати…. До Нового року залишалося кілька годин. Всі співробітники давно розбіглися додому, але Іру ніхто не чекав… Щоб не виходити на роботу… Продовжити читання →

“– Знаєш, Насте, – почала Тетяна вкрадливо, – ти щоразу приходиш на все готове! У чужу квартиру, за чужий стіл, на організоване кимось свято. І при цьому поводишся так, ніби заплатила за це зі свого гаманця! – Не подобається тобі… Продовжити читання →

“– Що? Вона на яхті за твої гроші, а ми тут із її дітьми вовтузимося? Ти сам про що думав, коли давав їй гроші? Якщо так, то завтра я з нашими дітьми їду на екскурсію, а ти розважай своїх племінників… Продовжити читання →

Яка ж у нього дружина страшна, як він із нею тільки живе… Марина плакала щодня. Хоча і це їй давалося важко. Обпалені повіки толком навіть закриватися не могли. Кожен вихід із дому давався їй важко. Як фізично, так і морально…. Продовжити читання →

– Ну ти прямо всі речі збираєш, Ілюша, – несхвально сказала мати. – Мамо, ну я що, за трусами та шкарпетками до тебе бігати буду? – Могли б і не поспішати … Скільки ти її знаєш, ту Марину свою. –… Продовжити читання →

– Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до віконця підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років. Вона думала, душа в душу. Але він перед відходом просвітив її: бо… Продовжити читання →

– Ти що, копаєшся в моїх речах? – А ти що, одружений? Вони дивилися один на одного. Він – у рушнику, тільки з ванної. Вона сидить на дивані біля його барсетки. Паспорт випав із її рук. Даша почувала себе так,… Продовжити читання →