Future Investments

Хата Петра Івановича стояла на самому краю Вільшанки, де ґрунтова дорога плавно переходила у луки й губилася в заростях верболозу біля річки. У селі про Степана знали все — або принаймні думали, що знають. Сорок один рік, високий, сутулуватий від постійної фізичної праці, з мозолястими, темними від мазуту й землі долонями. Руки в нього були … Читати далі

— Ви чудово знали, що ми їдемо саме зараз, і що на вулиці лютий мороз! Як можна було зачинити ворота й піти пити чай до сусідки, коли у вас на порозі замерзає власна невістка з новонародженим онуком?!  Тринадцяте лютого видалося дивовижно морозним та сніжним. З самого ранку небо затягнули важкі сірі хмари, з яких безперестанку … Читати далі

Зовиця привела у світ дитину «для себе», а її сина маю няньчити я! Тільки вона сильно прорахувалася. Мій шлюб з Павлом до недавнього часу я вважала щасливим і навіть зразковим. Ми прожили разом майже десять років, виховували семирічного сина Микиту, і хоча бували звичайні сімейні розбіжності, нічого такого, що не розв’язувалося б розмовою, між нами … Читати далі

— Якщо ти зараз же не поставиш варитися картоплю на сорок людей, я з тобою до кінця життя не заговорю! — саме такими словами, замість звичного ранкового привітання, о шостій годині ошелешила мене свекруха по гучному зв’язку. — Що? Яку картоплю? Які сорок людей, Галино Василівно, ви при своєму розумі? Я спросоння потерла очі, намагаючись … Читати далі

У мене є знайома жінка. Вона зовсім звичайна і життя в неї  нічим не примітне: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік не просихав, став Ніну кривдити, ображати, вона плакала. Діти звали до себе, і Ніна їздила до них, але тільки в гості, –  на тиждень і не більше. У них свій світ, своя сім’я. … Читати далі

— Ви кажете «життя таке», ніби хтось силою змушує вас хитрувати й шукати пригод на стороні! Якщо у вашому шлюбі щось згасло, знайдіть у собі сміливість сказати про це чесно, а не ховайтеся за дешевими виправданнями!  Тихий осінній вечір огортав міські вулиці легким сутінком. У затишній сімейній кав’ярні-кондитерській «Мальва» панувала особлива, майже домашня атмосфера. Повітря … Читати далі

– Лізо, мої батьки приїдуть у суботу. Вони хочуть познайомитись із твоїми. Я вибрав ресторан та замовив столик. – Добре, я скажу своїм. О котрій вечора? – Я вирішив, що о п’ятій буде нормально. Потяг приходить О другій, поки вони відпочинуть і приведуть себе в порядок, то п’ята вечора, це нормально. Твоїм же легше, вони … Читати далі

Дівчинку підкинули у ті пів години, доки Люба корову доїла. Виходила з дому – нікого не було, а повернулася – на ґанку коробка з немовлям. Звичайна коробка з-під пряників, схоже, біля магазину взяли, а всередині – рожевий кульок. Люба спочатку навіть подумала, що це лялька, але доторкнулася до пухкої щічки і зрозуміла – дитинка. Справжня. … Читати далі

— Тобі ця квартира взагалі не потрібна, ти в ній просто марнуєш життя, а нам із Вікою потрібен простір для розвитку, тому давай продамо все тихо і по-людськи поділимо. Ярослава стояла біля кухонного столу з чашкою в руках і дивилася на чоловіка, з яким прожила під одним дахом майже п’ять років. Він стояв навпроти, спокійний, … Читати далі

— Ви пропонуєте мені відкрити чужі двері просто тому, що в моїй сумці лежить дублікат? Там живуть люди, це їхній приватний простір, і мої ключі не дають мені права поводитися як господар у замку!  Вечір поступово огортав місто вогнями вуличних ліхтарів та мерехтінням вікон висоток. Олена стояла біля під’їзду сучасного житлового комплексу, перебираючи в руках … Читати далі