Future Investments

— Навіщо ви прибираєте роздільник? Це ж мої покупки, а це ваші! — здивовано мовила я біля каси. — А що тут такого? За моє заплати, тобі що, важко?! — зухвало відповіла літня жінка, викладаючи свій повний кошик прямо на мої товари. П’ятничний вечір у супермаркеті — це завжди особливий ритм. Люди, втомлені після тривалого … Читати далі

— Надіє, тільки не роби з цього трагедію, я просто взяв їх на пару місяців, щоб перекрити борги брата, — промовив Богдан, мнучи в руках блакитний папірець із ломбарду. Я сиділа на ліжку й тримала на колінах порожню дерев’яну скриньку. Вона завжди стояла на моїй тумбочці. Звичайна різьблена коробочка з вицвілим зеленим оксамитом усередині. Там … Читати далі

Ми жили у свекрухи, поки тривав ремонт. Я випадково дізналася про її змову з чоловіком – мій шлюб розпався Марина дивилася на валізи, виставлені в передпокої чужої квартири, і подумки лічила дні. Рівно шістдесят днів вони жили у свекрухи. Два місяці від початку капітального ремонту в успадкованій чотирикімнатній квартирі Владислава здавалися їй виснажливим марафоном, у … Читати далі

Перше знайомство Назара з батьками майбутньої дружини нагадувало не стільки святковий обід, скільки допит із суворим судовим протоколом. Валентина Петрівна, жінка з бездоганно вкладеним волоссям і поглядом досвідченого лікаря, що звикла помічати симптоми ще до того, як пацієнт відкриє рота, сиділа навпроти й уважно розглядала хлопця через тонке скло окулярів. – Ти кажеш, що пишеш … Читати далі

Осінній вітер підганяв опале листя вздовж тротуарів, коли Лариса неспішно поверталася додому. Вона почувалася розгубленою серед порожніх кімнат власної оселі, де кожен куток нагадував про нещодавній від’їзд єдиної доньки. Наталя разом із чоловіком та двома онуками вирушила до Канади кілька місяців тому. Життя Лариси після розлучення, яке сталося майже тридцять років тому, крутилося виключно навколо … Читати далі

— На новосілля свекор назвав мою квартиру конурою. Тоді мій тихий батько встав і відкрив теку. Келих з напоєм тремтів у моїй руці. Не від хвилювання. Від тієї оглушливої, майже непристойної радості, яку я ніяк не могла вгамувати, хоч дуже старалася виглядати пристойно. Навколо гуділи подруги, сміялася Світлана, хтось тягнувся за добавкою до салату з … Читати далі

— У мене є чоловік і донька, але ми можемо продовжувати зустрічатися, — заявила мені жінка, з якою я планував пов’язати майбутнє. Моя реакція була неочікуваною. Ніколи не думав, що в тридцять два можна закохатися, як хлопчисько. Здавалося, той час давно минув. Але доля розсудила інакше. Вона з’явилася в нашому офісі новою менеджеркою з роботи … Читати далі

— Інночка вийде гуляти? — захекавшись, запитала я у дворі її батьків. — Зайди пізніше, будь ласка, Інночка ще відпочиває, — спокійно й лагідно відповіла її мама.— Відпочиває? Не спить, а просто відпочиває?.. — здивовано прошепотіла я, застигши на місці. Моє дитинство припало на той час, коли бути постійно чимось зайнятим вважалося єдино правильною формою … Читати далі

На кухні пахло дешевим чаєм без цукру та вогким бетоном, який не вивітрювався звідси вже третій десяток років. Олена сиділа біля незавершеного підвіконня, де замість гладкого каменю все ще біліла стара захисна плівка, та дивилася на свої руки. Шкіра на пальцях давно втратила м’якість, стала шорсткою від нескінченного прибирання будівельного пилу, шпаклівки та полоскання ганчірок … Читати далі

— Та такого не може бути! Я що, нинішній? Я ніколи в житті в цю казку не повірю! Павло гупнув кулаком по дубовому кухонному столу так, що порцелянова чашка з недопитою, уже захололою кавою підскочила на блюдці й жалібно дзвякнула. Ложечка вислизнула й упала на лінолеум. Він не нахилився, щоб її підняти. Важко, усім своїм … Читати далі