Future Investments

– Подивись, Оксано, яка в мене в домі краса! – Валентина Петрівна обвела рукою простору їдальню. – Котел гуде, батареї аж пашать! Я в будь-який мороз по першому поверху в одній домашній кофті ходжу! – Клас, мамо, – протягла зовиця Оксана, підчіплюючи виделкою шматок запеченої качки. – У нас у панельці ледве гріють. А в … Читати далі

– Дружино! Чому ти й досі сидиш у моїй квартирі й думаєш, що можеш без кінця користуватися моїм терпінням, якщо я чітко сказав, що зустрів іншу жінку і хочу будувати своє справжнє майбутнє без тебе, Ірино?! – грубо кинув Андрій із порога, навіть не знявши пальта й демонстративно поглядаючи на годинник, ніби відміряв кожну зайву … Читати далі

«Ми будемо жити тут!» Чоловік привів коханку в нашу квартиру, думаючи, що я піду. Я переїхала у вітальню — Знайомся, це Карина. І поки ми не вирішимо питання з розлученням і продажем квартири, вона поживе тут. Ілля вимовив це рівним, відрепетируваним тоном, кинувши дві важкі валізи на килимок у передпокої. Він дивився трохи вище голови … Читати далі

Вузька вуличка невеликого містечка під Болоньєю вже сховалася в вечірніх сутінках, коли Галина нарешті сіла на край свого ліжка. Ноги гуділи, а плече, на яке цілий день спиралася стара сеньйора Антоніна, боліло так, що аж хотілося стогнати. Сеньйора була примхлива, мала хворі суглоби й страшенно страждала від самотності, хоч і мала трьох синів-адвокатів, які навідувалися … Читати далі

Богдан Мельник сидів на ґанку батьківської хати й длубав ножем стару дошку. Надворі пахло сіном і димом від сусідського городу. Була середина жовтня, але день видався теплий, майже літній. Брама рипнула. Прийшов Тарас, молодший брат, у куртці, заляпаній вапном, із загрубілими від роботи руками. — Доброго дня, Богдане. — Доброго. Тарас сів поруч на сходинку. … Читати далі

Оксана ніколи не тішила себе ілюзіями щодо власної зовнішності. Вона добре розуміла: в любовних романах героїнями стають інші — стрункі, високі, з такими рисами обличчя, які одразу врізаються в пам’ять. Їй же дісталася краса без вад, але й без якоїсь особливої «іскри»: м’які лінії, звичайні риси, що легко губилися, варто було лише перевести погляд на … Читати далі

– Твоя мама поїсть після нас, – сказав Вадим і переставив тарілку тещі зі столу на підвіконня. – У нас вечеря о сьомій, о сьомій п’ятнадцять Гліб сідає за уроки. Я не збираюся нічого змінювати через те, що хтось повільно жує. Мама стояла у дверях кухні. Я бачила, як вона перевела погляд на підвіконня, потім … Читати далі

Наречений доньки прийшов до мене незадовго до весілля. Він просив не оплачувати ресторан. Я злякалася, що він передумав одружуватися. — Тільки Маші поки не кажіть, — попросив Єгор. Я поставила перед ним чашку й одразу насторожилася. До весілля залишалося небагато часу. Сукню вибрали, зал забронювали, половина гостей уже запитувала, куди їхати. У моїй голові за … Читати далі

— Іро, ти тільки подивись, яка краса, тепер хоч не соромно людей у хату запросити! — свекруха провела рукою по велюровій спинці нового куточка. Ольга стояла у дверях вітальні й мовчки розглядала великий розкішний гарнітур, що пахнув свіжою фабричною оббивкою та дорогим лаком. Поруч виблискував новий журнальний столик зі світлою скляною поверхнею, а на підлозі … Читати далі

– Пашо, ти не міг би сьогодні приїхати раніше? Мені треба тобі дещо сказати, – увечері Марина зателефонувала чоловікові. Робочий день давно завершився, але останнім часом Олексій усе частіше затримувався до пізна. – Марин, я зараз зайнятий. Що трапилося? – незадоволено кинув Олексій. – На УЗД знайшли щось підозріле. Тепер треба з’ясувати, наскільки це серйозно. … Читати далі