Future Investments

— Та такого не може бути! Я що, нинішній? Я ніколи в житті в цю казку не повірю! Павло гупнув кулаком по дубовому кухонному столу так, що порцелянова чашка з недопитою, уже захололою кавою підскочила на блюдці й жалібно дзвякнула. Ложечка вислизнула й упала на лінолеум. Він не нахилився, щоб її підняти. Важко, усім своїм … Читати далі

— Яка ще оплата через термінал, ти при своєму розумі? Мій брат сказав, що для рідні у вас усе задурно! Голос моєї зовиці Вікторії лунав на всю залу так голосно, що перекривав шум кавомашини та стиглі розмови відвідувачів за столиками. Вона стояла перед вітриною у своєму дорогому пальті, з бездоганною зачіскою та виразом обличчя людини, … Читати далі

Три доби Лариса чекала чоловіка. Він телефонував, пояснював, просив не хвилюватися. А потім сусідка сказала те, після чого чекати не було чого. Лариса поставила чайник о пів на дванадцяту ночі. Не тому що хотіла чаю. Просто руки вимагали заняття, а в порожній квартирі зайнятися було нічим. Дочка спала у своїй кімнаті, кіт лежав на батареї, … Читати далі

Осіннє сонце ледь пробивалося крізь старий тюль на кухонному вікні, малюючи на клейонці бліді світлі смуги. У хаті пахло сушеними яблуками, ваніллю та старим деревом — запахом, який Олена пам’ятала з найглибшого дитинства. На столі лежала велика пожовкла папка зі цупкого картону, перев’язана потертою тасьмою. Олена не відкривала її знову. Вона просто тримала на ній … Читати далі

Марина віддала свекрусі ключі від дачі, бо втомилася сперечатися. Через два літа вона приїхала туди і не впізнала ні хати, ні саду, ні себе в дзеркалі в передпокої. Ключів було два. Один від хвіртки, латунний, з зазубриною на борідці. Другий від вхідних дверей, звичайний, плаский. Марина поклала їх на стіл перед свекрухою і сказала: — … Читати далі

— Вона має повне право прийти, це ж мій ювілей, а не твій особистий вечір, — спокійно кинув Богдан, навіть не відриваючи погляду від телефона. Уляна завмерла посеред кухні з тарілкою гарячих пухких пиріжків із тушкованою капустою та лісовими грибами. У хаті смачно пахло свіжою випічкою, ваніллю та затишком, який вона роками вибудовувала по крихтах. … Читати далі

— Я більше не хочу бачити тебе щоранку, Надіє. Мені вже майже шістдесят, і я хочу нарешті відчути смак справжньої молодості, а поруч із тобою я почуваюся дідусем. Він сидів на табуреті біля вікна, дивився кудись поверх моєї голови й спокійно перебирав ключі від машини. Я стояла біля столу, тримаючи в руках тарілку з гарячими … Читати далі

Стара поштова скринька у нашому під’їзді завжди мала свій особливий голос. Вона не просто брязкала металом; вона рипіла так, ніби скаржилася на вантаж паперового сміття, яким її регулярно годували рекламники. Але того похмурого жовтневого вівторка звук був іншим. Глухим. Важким. Я спустився на перший поверх у розтягнутих домашніх штанях, тримаючи в руці горнятко з уже … Читати далі

Вечірнє сонце повільно сідало за верби, кидаючи довгі тіні на свіжовикошену траву. На просторій, світлій кухні було тихо. Чутно було лише, як монотонно цокає старий настінний годинник і як десь за вікном гудуть поодинокі бджоли, що допивають нектар із вечірніх квітів. Марія сиділа за великим дубовим столом, обхопивши долонями чашку з охололим чаєм. Її руки … Читати далі

– До мене? А куди? – голос Інни тремтів, але вона намагалася говорити твердо, щоб не видати, як земля йде з-під ніг. – У мене навіть розкладачку нема куди поставити. Самій тісно… Перед нею стояв брат Вадим, притискаючи до себе семирічного Мишка. Хлопчик вчепився в куртку батька так, ніби вона була рятівним колом. На плечі … Читати далі