Соломія вела окремий зошит, куди записувала кожну витрачену копійку. Не через скупість, а просто тому, що без чіткого обліку було лячно дивитися, як тануть сімейні заощадження. Вона детально нотувала кожен цвях, кожну дошку, кожну банку фарби. Сестра Богдана, Тетяна, з’являлася щоліта. Вона мешкала в орендованій квартирі, часто змінювала роботи й залицяльників, а до батьківського гнізда ставилася як до безкоштовного відпочинкового комплексу. Для неї це було місце, куди можна приїхати в будь-який момент, скинути міську втому, виспатися на свіжому повітрі й при цьому не докласти жодних зусиль для підтримки порядку чи затишку. Соломія помічала цю споживчу поведінку щоразу, але тривалий час воліла мовчати, аби не псувати стосунків. Вона прибирала за гостями, мила посуд, готувала обіди й намагалася посміхатися. Коли вона все ж спробувала поговорити з чоловіком увечері, коли вони залишилися удвох на ґанку, той лише тихо зітхнув: — Тетяна просто така людина. Вона це робить не зі зла, а через неуважність. Вона з дитинства була трохи безтурботною
Навіщо зберігати чужі образливі витівки роками, якщо можна один раз сказати правду і нарешті дихати вільно? — Ви просто неймовірні, — мовила вона, блукаючи поглядом по новій стільниці. — Нарешті тут можна нормально відпочити. Жодного «дякую». Жодного «ви стільки праці сюди вклали». Просте спостереження, ніби все навколо з’явилося само собою, за покликом чарівної палички. Соломія … Читати далі