Завжди цей проклятий дощ восени. Світлана йшла по двору, тримаючи парасольку так, ніби вона могла захистити не тільки від крапель, але і від усього цього порожнього світу навколо. Ключ повернувся в замку. І раптом: — Мяу. Світлана зупинилася. Повернула голову. Біля дверей, притиснувшись один до одного, сиділи троє. Три крихітні грудочки вовни, мокрі до нитки. […]
— Як обіцяла, так і передумала, моя справа
— Жінко… де наречений? — в очах працівниці РАЦСу промайнуло співчуття. — Не бере слухавку… Напевно, щось сталося. — Розумію, у вашому віці від РАЦСу до мо… — почала реєстраторка, але одразу ж схаменулася і густо почервоніла, а Марія Петрівна вискочила із зали, збиваючи на ходу наступних наречених. Марія Петрівна завжди вважала себе розумною і […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"5a86d873a1cb520da2d2429236518c3f","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"83aca4d2560536e9150e7a5a8114f008bf2e0cbe94d0b305c5ec9131058f3756d2c9971f98013223bf89ae72093c42e5dfe76baf98219e9a157cf799c492a964"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"6c3ca27f570e4152396d13fd8f4475837437b382a2c8f32679214ccce23d22a875751b65a0d8c9f8bd5ee92a09f61cc89d4ca5b70425ec93ff3395fe02f2b3b7"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"72b5787d1375394929adafbed211f6e522de91619fe4578c9e10f61b72138f2d"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"5a86d873a1cb520da2d2429236518c3f","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"a2e6c7d5cde0454b6f27cdfc740c383e7726536aeee3c305d1ab354106485934fd7c79579cc9f21e63e3ec858d5cea187a022e65e94832ef6fdbc0a0f0e5d9b8"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"e895ce4bee3f67345fd0b2882c0e7a5fe656197cdfeeb8ec269959726aaf5ca8f007c380741fcba307cf310874e09159e9d2eeec223dab0d95ff4cf8185a8d93"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"72b5787d1375394929adafbed211f6e522de91619fe4578c9e10f61b72138f2d"}]}}"}}
– Я серйозно. Я більше не буду грати в ці ігри. Мовчання – це не метод вирішення проблем. Це знущання
– Він просто не розмовляє! – Таня майже плакала в трубку. – Я вже п’ять разів вибачилася і купила три сорти сиру! Нульова реакція. Сидить, втупився в монітор, і все. Ніби мене не існує. – Ну, не треба навколо нього танцювати, давай до нас приїжджай, – запропонувала Ольга. – Нехай охолоне. У нас якраз мама […]
Я тобі ось що хочу сказати – припиняй лізти в сім’ю дітей і онуків, займайся своїми справами, тебе тут багато
– Мій батько до нас в гості приїжджає, – ніби між іншим сказав Славко після телефонної розмови. Віка зморщилася, але постаралася зробити це потай від чоловіка. Вона один раз бачила свого свекра – він приїжджав на весілля, там багатенько приклався до чарки, намагався розважити гостей дурними жартами, зганьбився перед родичами Віки. До речі, майже вся […]
– Матуся прийшла! Привіт! – з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка та обняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на кухню. У раковині стояла порожня тарілка з-під пельменів, на столі валялися якісь упаковки з-під напівфабрикатів
Ольга відчинила двері квартири та увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, це ти? Увечері в клуб сходимо? Тільки дочку відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи. – Матуся прийшла! Привіт! – з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка та обняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на кухню. […]
Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що маю тепер робити. Ситуація вийшла не з найкращих. Моя дочка продала квартиру, бо знайшлися покупці, які готові були нормально за неї заплатити, і сподівалася, що я приїду додому з грошима, додам їй необхідну суму, і вона швиденько купить собі нове більше житло
– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що […]
– Дочка, я тебе не люблю, і нічого не можу з цим вдіяти, – сказав батько
– Дочка, я тебе не люблю, і нічого не можу з цим вдіяти, – сказав батько. Від його слів у Поліни защеміло серце. – Ти ж казав, розкаявся, що покинув мене, і тепер хочеш бути із сім’єю. – Я брехав, дуже ти, дочко, зручна і багата. ***Тато Поліни Андрій Романович пішов, коли їй виповнилося десять. […]
– Та як же я можу на вас покласти таку ношу? Навіть мій батько з Тетяною не погодилися його взяти
– Марино, доню, схаменися! За кого ти заміж зібралася! – голосила мама, поправляючи на мені фату. – Поясни, хоча б, чим тебе Сергій не влаштовує? – зовсім розгубилася я від її сліз. – Ну як же? Мати його продавчинею працює, гавкає на всіх. Батько взагалі невідомо куди зник, а в молодості тільки те й робив, […]
– Я чула, як вони обговорювали якийсь бізнес-план. Щось про кафе у передмісті. І ця дача їм потрібна не для відпочинку. Вони хочуть відкрити тут щось на кшталт заміського ресторану
– Ти чула, що я сказала? – голос матері звучав буденно, ніби вона просила передати сіль за обідом. Карина завмерла з лійкою в руках. Вода продовжувала литися на петунії, які вона посадила місяць тому вздовж доріжки. Ці квіти були її маленькою радістю, символом нового життя, яке вона намагалася збудувати тут, на дачі. – Що? – […]
– А мені сьогодні мама наснилася. Вона стояла на хмаринці і посміхалася мені, а потім сказала, що мені пора до школи
Замок клацнув і заскрипіли двері, що відчинялися. Катя, шльопаючи босими ногами по брудній підлозі, вибігла в передпокій. В очах дитини була надія, що ця тітка, яку звати Поля, іноді приносить їсти, але зараз в її руках нічого не було. Жінка заплакала і обійняла дівчинку: – Ой, Катя, пішла з життя твоя мама! Малятко не розуміло, […]