Соломіє, навіщо витрачати гроші на ці дрібнички, якщо можна відкласти на щось корисніше? — часто казала Надія Петрівна, оглядаючи нову фіранку чи посуд, який невістка купувала для їхньої кімнати. — Але ж це наші власні заощадження, ми просто хочемо зробити свій куточок трохи затишнішим, — лагідно й терплячо пояснювала Соломія. — У цьому домі є все необхідне, і не варто вигадувати зайвого, — відрізала свекруха, переставляючи речі на свій лад. Соломія намагалася бути максимально поступливою. Вона виросла у родині, де завжди поважали старших, тому вважала за краще промовчати, ніж розпочинати суперечку. Вона регулярно прибирала в хаті, готувала смачні обіди, стежила за порядком і щиро намагалася догодити матері свого чоловіка. Однак що більше невістка поступалася, то більше нових вимог з’являлося з боку Надії Петрівни. Ярослав опинився у надзвичайно складній ситуації. З одного боку була мати, яка віддала йому всі свої найкращі роки, а з іншого — кохана дружина, яка щодня почувалася чужою та беззахисною у власній оселі. Чоловік неодноразово намагався розмовляти з матір’ю віч-на-віч, пояснюючи, що їм із Соломією потрібен власний простір. — Ти змінився, Ярославе, ти більше не слухаєш матір, — скаржилася Надія Петрівна, зітхаючи. — Вона підмовляє тебе проти мене, а ти й радий вірити
— Якщо ти зараз вийдеш за ці двері, назад вороття вже не буде! — голосно й твердо мовила Надія Петрівна, стоячи на порозі невеликого передпокою і склавши руки на грудях. Соломія зупинилася на мить, міцніше стиснувши в руках стару сумку з речами. Вона відвела погляд убік, намагаючись опанувати себе, адже за останні місяці втомилася від … Читати далі