Future Investments

– Ми купили ту трикімнатну не просто так. Знаєш, що саме чудове? – Мати нахилилася ближче, її очі блищали від радості. – Ми здаємо її студентам покімнатно. Там уже п’ять людей живе! Такі гроші отримуємо, що тепер і на пенсії на все вистачатиме. Аріна кивнула, радіючи за них. Батьки все життя працювали не покладаючи рук, … Читати далі

– Три роки, Олено Віталіївно, – голос Марини тремтів від ледве стримуваного обурення. – Три роки ви вимагали від мене онука, дорікали, що я надто тягну. – А тепер публічно виділяєте лише Павлика, сина вашої дочки. Але ж мій Льоша – теж ваш онук! Чи ви забули? Олена Віталіївна поправила ідеально укладену зачіску та подивилася … Читати далі

“– Боже мій, що це таке? – подумала Людмила. – Якісь безглузді плакати, віршики, примовки, конкурси на сходовому майданчику, як для дітей. Одразу видно, що ця ведуча зовсім недосвідчена, скачала якісь безглузді сценарії з інтернету. Ох і ніяке! Людмила приїхала на весілля своєї дочки Анастасії у день реєстрації, заздалегідь оплативши номер у готелі. Настю вона … Читати далі

“– Виручай, Лідо. Гроші потрібні. Дуже. Тисяч сто п’ятдесят. Надія лише на тебе. Допоможи, сестро! – Ось тобі раз! Де ж я візьму такі гроші? Це ж не сто п’ятдесят гривень, не півтори тисячі і навіть не п’ятнадцять. Що щось серйозне сталося? Ліда народилася та виросла в селі. Після школи поїхала до міста вчитися. Батьки … Читати далі

– Заходьте, мамо, ми на вас чекали, – сказав син Віталій, а невістка взяла її куртку і подала капці свекрусі. Ліда радісно усміхнулася, але раптом її обличчя застигло у виразі занепокоєння. Марія зайшла до вітальні, де зібралися гості, а Ліда кивнула на підлогу. Віталій подивився туди й одразу зрозумів: мокрі сліди на підлозі. Вони обмінялися … Читати далі

Однак разом із цією радістю з’явилися й клопоти. — Бабо, бабо, дивись, який сніжок зробила! — кричала Оленка, ліплячи сніжну кулю під вікном. Слово «бабо» одразу збило мене з пантелику. Раніше вона так і називала мене — ласкаво, «бабусю», а тут раптом почала казати просто «бабо». — Оленко, дорога, не «бабо», а «бабусю», — м’яко … Читати далі

Останнім часом я все частіше відчуваю, що донька і зять сприймають мене як літню жінку. Не те щоб я скаржилася — просто це дивно. Два дні тому мені виповнилося 46 років, і я вирішила відсвяткувати цей день із друзями в затишному ресторані. Свято вдалося чудовим. Увечері я влаштувала вечерю вдома, запросивши доньку і зятя. Коли … Читати далі

Ми одружилися не через кохання, швидше через розрахунок. Вона — з хорошої сім’ї, я — з непоганими статками. Познайомилися ми випадково, сходили на три-чотири побачення. Вже через місяць після початку наших стосунків я запропонував їй вийти заміж, і вона погодилася. Відтоді минуло понад вісімнадцять років. У нас двоє дітей — донька й син, а за … Читати далі

Моїй доньці було три роки, коли я її під мостом знайшла в багнюці. Виховала як рідну, хоча люди й перешіптувалися за спиною. Тепер вона вчителька в місті, а я все так само живу у своїй хатині, перебираючи спогади, як дорогоцінні намистини. Скрипнула підлога під ногою — вкотре думаю, треба б полагодити, та все руки не … Читати далі

— Олечко, дозволь подивитися, яка в тебе гарна брошка, — Марія Михайлівна взяла в руки золоту прикрасу з невеликим смарагдом. — Діані якраз потрібно щось ефектне на співбесіду. Я м’яко забрала брошку з рук свекрухи. — Це подарунок моєї мами. — А сумочка? — Діана провела пальцем по шкіряній сумці, що стояла на полиці. — … Читати далі