– Мамо, це ж всього навсього квартира, і вона і так пустує, а я – твоя рідна донька, – каже мені Світлана. Я зараз живу в Німеччині, працюю, і змогла купити собі квартиру. Мені вже 65 років, і я розумію,… Продовжити читання →

– Свята наближаються, мамо, грошей треба. Ти ж допоможеш? – дочка мене набрала кілька днів тому, щоб попросити допомоги. Все б нічого, але місяць тому, коли я сказала дочці, що приїду на свята додому, вона прямо мені сказала, щоб я… Продовжити читання →

— Татку, та що ж ти робиш? А як же мама? Тобі її не шкода? А ми? Як же ми, татку? Яке взагалі розлучення? Навіщо воно тобі? Ну помилився ти, оступився, так мама тебе пробачить! Ти підійди до неї, попроси… Продовжити читання →

– Олю, ну нічого страшного, трохи потіснишся! Це ж твоя рідна сестра! – У голосі матері не було й натяку на прохання, це був наказ. – Мамо, що, значить «потіснюся»? Це наша квартира, ми живемо тут з Кирилом, куди нам… Продовжити читання →

Того вечора я повернулася додому раніше звичайного. Літня задуха загнала мене з дачної ділянки в міську квартиру — поливати помідори в таку спеку було неможливо. Я мріяла про прохолодний душ і чашку холодного чаю з м’ятою, але доля приготувала зовсім… Продовжити читання →

– Не приїдемо ми до вас, сил нема, – сказала сухо мені мама, коли нарешті від мене слухавку взяла. Не говорила вона зі мною більше тижня, і я відразу зрозуміла, що щось сталося, бо такого ще жодного разу не було…. Продовжити читання →

— Ось дивись, у мене ще є така сукня, — сказала Оля, поклавши її поверх іншого одягу, який її донька вже не носить. Першою народилася Світлана, тепер їй п’ять років. Буквально через рік у її сестри Віки народилася Надія, а… Продовжити читання →

Марії Вікторівні навіть у найстрашнішому сні не могло наснитися, що вона так швидко стане вдовою. Вона якраз нещодавно оформила пенсію, та залишатися постійно вдома не планувала. А її чоловік, Олег Петрович, навіть не встиг пропрацювати до пенсійного віку. От воно… Продовжити читання →

У Івана сьогодні був дуже важкий день. Він ховав сестру. Нехай недолугу, але все ж таки рідну. Вони не бачилися з нею близько п’яти років і така трагедія. Дружина Вікторія як могла підтримувала чоловіка, намагалася більшу частину клопоту взяти на… Продовжити читання →

-Кать, це, – Толик м’явся, переступаючи з ноги на ногу, – загалом це… -Що? У сауну з чоловіками сходити хочеш? -Ні, – Толик похитав головою… -А що? На риболовлю? -Та ні -А що тоді, Толю? -Та це… мама приїжджає. Не… Продовжити читання →