Я стояла біля плити, помішуючи свій улюблений борщ, коли відчула рух позаду. Анжела Вікторівна, моя свекруха, тихо увійшла в кухню і, не вимовляючи ні слова, потягнулася до полиці зі спеціями. – Я вже все додала, – сказала я тихим голосом, намагаючись залишатися спокійною. – Ой, Вірочка, – з презирством махнула вона рукою, – ти ж […]
– Зазналася… Піднялася на нігтиках, напиляла собі на квартиру… і ніс задерла! – говорила Інна, скаржачись на дружину брата
– Привіт, Марію! Я хвилин на 20 раніше прийду, нічого? – клієнтка зателефонувала Марії, коли та присіла, щоб швиденько перекусити. Перед святами в неї було стільки роботи, що молода жінка не могла навіть поснідати нормально. Клієнтки хотіли бути чарівними: запис на важливі дати був “забитий” за півроку. – Ну, приходь… – поспішно намазуючи плавлений сир […]
– Кішка залишається. І грошей я більше давати не буду. На продукти, речі для сина і предмети першої необхідності, комуналку скидаємося. Решта – на особистий розсуд
– Мамо, там у двері дзвонять. Піцу, напевно, привезли… – семирічний син, Кирило, заглянув до Наталі. Та потягнулася до гаманця, але згадала, що на картці було всього три тисячі – недоторканний залишок “до зарплати”. Витрачати ці гроші було не в її правилах, а готівки в гаманці не виявилося, що було доволі дивно… Тому що Наталя […]
– Ти мене підставила, мала зробити нормальні роботи, а сама просто скопіювала дані! Я тепер сесію завалю, бо нічого не встигну
Підвищення Володимира святкували в ресторані, де зібралися рідні, друзі та колеги. Коли говорили тости, його найкращий друг виголосив: – Кажуть, за кожним великим чоловіком стоїть жінка. То піднімемо келихи за його дружину Марію! Володимир розреготався так, ніби приятель виголосив неймовірно смішний жарт, Марію це засмутило, і ввечері вона запитала: – Чому ти так засміявся, коли […]
– Ти пробач мені, якщо щось не так роблю. У мене дітей не було, можливо, я чогось не знаю, не вмію. Але я маму твою кохаю і тебе люблю
Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив і навіть більше, він його зненавидів. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили, і жити разом. Дімка насупився, нічого не розуміючи. Це що ж значить, цей чужий дядько житиме тут із ними? – […]
– Та як же я можу на вас покласти таку ношу? Навіть мій батько з Тетяною не погодилися його взяти
– Марино, доню, схаменися! За кого ти заміж зібралася! – голосила мама, поправляючи на мені фату. – Поясни, хоча б, чим тебе Сергій не влаштовує? – зовсім розгубилася я від її сліз. – Ну як же? Мати його продавчинею працює, гавкає на всіх. Батько взагалі невідомо куди зник, а в молодості тільки те й робив, […]
– Ну і що мені з нею робити? Ти, може, подзвониш їй, проведеш виховну бесіду? Вона напевно тебе більше послухає, ніж мене. Або може… може, ми в цьому році до тебе на дачу махнемо
– Галочко, я не розумію твого невдоволення… – Чоловік Галини, Ростислав, відклав тарілку з супом і подивився на дружину. – Наші друзі щороку вже п’ять років приїжджають до нас на дачу. У чому проблема цього разу? Я просто хотів заздалегідь поставити тебе до відома, щоб ти написала заяву на відпустку в липні в ті ж […]
– Бароне, Бароне! Відчепися! Ну скільки тобі разів казати? Не кусай мене. Не кусай руку, яка тебе годує! Гаразд, вмовив, пішли ще погуляємо
– Тимофію, привіт! – Олена увірвалася в квартиру як вихор. Вона ще біля під’їзду подивилася на вікна їхньої квартири і побачила в них світло і дуже зраділа. Адже її Тимофій був у відрядженні і раз у вікнах світло – значить він повернувся! Нарешті повернувся! Вона скинула чоботи і пальто і кинулася в кімнату, де сидів […]
– Дивись, – показав світлину Сергій. – Це ми з мамою, мені років п’ять. Знаєш, вона завжди намагалася якнайкраще. Просто забула, що я вже виріс
– Постав сумки на місце, я сама розберу, – кинула Вікторія, помітивши, як чоловік намагається розпакувати продукти. Сергій ніяково відступив від пакетів, явно відчуваючи напругу дружини. – Віко, ти якась нервова останнім часом… – Справді? – Вікторія підняла брову, розкладаючи покупки по полицях. – А ти не замислювався, чому? Сергій мовчки знизав плечима, присів за […]
– Якщо ти – мій чоловік, то мав би бути поруч. А не сміятися з братом або спати, коли я на стіну лізу від страху. Я що, сама по собі
– Ну що, майже приїхали? – Ганна з надією виглянула у вікно, але за склом тягнулася все та ж нескінченна сніжна рівнина. – Майже, майже, – Віктор кинув на неї погляд, посміхнувся і знову зосередився на дорозі. – Ще хвилин десять. Ганна кивнула і повернулася до своїх думок. Її тривога посилювалася з кожною хвилиною. Не […]