– Діма, як же я дітям скажу? Що вони про мене подумають? – запитувала приваблива жінка середнього віку свого супутника.– А що тут думати? – спокійно відповідав чоловік, – Вони вже не маленькі! Зрозуміють все. – Ні, я переживаю. Може, даремно ми на це зважилися? – Не говори дурниць, Марино! – обурився Дмитро, – Нове … Читати далі
– Ти що наробила? – голос Каті в слухавці тремтів від сліз та люті. – Степан пішов! Зібрав речі та пішов! Як ти могла?У горлі стояла грудка, але слова знайшлися самі: – А як ти могла відмовити мені у допомозі? Двадцять років дружби, Катя. Двадцять років! – Це різні речі! Я довірила тобі найпотаємніше, а … Читати далі
Колись в мене була гарна сім’я. Чоловік двоє діток. З Михайлом ми були мало не з дитинства разом, я тішилась, що в нас не просто кохання, а справжня дружба. Та виявилось, що цього замало. Після 17 років шлюбу прийшов якось мій чоловік додому сумний. А тоді зізнався. – В мене є інша і я її … Читати далі
Мені 65 років, пів року тому стала вдовицею. Покинув мене мій коханий чоловік з яким прожили багато щасливих років. Жили ми пліч-о-пліч, завжди підтримували одне одного, ростили, плекали двох синочків. Тепер наші соколи живуть та працюють у місті, а я сама жила в селі. Важко без чоловіка, не звикла бути одна. Навіть інколи по привичці … Читати далі
В суботу зранку чоловік пішов до своєї мами, допомагати. Адже вона сама не може холодильник розморозити. Повернувся він дуже швидко, ще й не один. Разом з ним до нас завітала Катерина Семенівна. Мама чоловіка була не єдиною гостею, у неї з-за спини визирали цікаві мордочки племінників. Чоловік похмуро мовчав, винувато глянувши на мене. Племінники розбіглися … Читати далі
– Юлю, до нас мама збирається у гості. – Вадим акуратно зайшов на кухню.Мало того, що Юля була зла, ще й він з такими новинами. – Ага! – здуваючи з лоба пасмо волосся, що вибилося з пучка, кивнула молода жінка.Ох, як вона була зла! А коли Юля злилася, то вона прибирала. Медитація така. Особиста! – … Читати далі
“-Поки мама жива була, ти й носа сюди не показував. І на поминки копійки дав. Ми за тебе гірше живемо і останнє віддали. Правда, Світлана? Та кивнула. -Та чорт з ним, Ань, нехай забирає. Там уже ділити нема чого, машина стільки років у гаражі простояла. Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам … Читати далі
“– Ми одружилися тиждень тому. Були тільки ми з Лізою, свідки, та ще пара наших друзів. Все, як ми й хотіли. – Ти з глузду з’їхав, синку? – погрозливо промовив батько. – Ми ж ваше весілля так планували! Ми вже всій рідні розповіли, як добре буде! Усіх покликали! Та, як ти міг нас так зганьбити! … Читати далі
“– Маріє, терміново! Я зараз у крамниці бачив твою невістку. Вона купувала щурячу отруту. Дві пачки! Каже, миші завелися. Але ж я знаю – немає в тебе жодних мишей! У Марії підкосилися ноги. Ось воно що! Он як надумала будинок прибрати до рук! – Барончику, друже мій, – зітхнула жінка, виходячи на подвір’я з мискою … Читати далі
Чоловікові зателефонували з опіки й сказали забрати рідну доньку, якої в нього ніколи не було… – Марія, сядь, будь ласка, мені тобі треба сказати дещо важливе, – Дмитро зітхнув. – Мені сьогодні з опіки дзвонили, моя донька зараз у дитбудинку, – Марія від несподіванки гикнула і перепитала: – Яка донька? Від кого? Ти що жартуєш? … Читати далі