– Ось в нашій родині так заведено: треба все економити – воду, електроенергію, та й взагалі, жінки й діти – це після чоловіка. Тому їсть мій син, після нього ти з його тарілки, а потім ваша майбутня дитина, – заявила мені Марта Степанівна, коли ми вперше приїхали до них у гості. У мене від почутого […]
– Що?! – А що чули! Я в інтернеті на сайті знайомств оголошення дав: «Шукаю коханця для своєї тещі». І озвався один. Теща сіла навпроти зятя і витріщила очі. – Ви не хвилюйтесь, він чоловік знатний. І за ґратами сидів, як ваш перший чоловік
Коли В’ячеслав прийшов із роботи, дружина плакала. Теща похмуро гриміла на кухні каструлями. – Знову погиркалися… – Слава втомлено сів за обідній стіл і грізно глянув на тещу. – Вона сама винна! – миттєво відрізала теща. – Матір треба шанувати! І не суперечити їй. Я в неї в гостях, між іншим! – Ви в гостях […]
— Мамо, ти ж сама все вирішила. Квартира тепер у Каті — нехай вона і допомагає
Андрій намазував масло на хліб, коли задзвонив телефон. На екрані висвітилося «Мама», і він відчув знайоме стискання в грудях. — Андрію, — голос матері звучав жалібно, з тією особливою інтонацією, яка віщувала прохання. — У мене суглоби розболілися, сама не справляюся з прибиранням. Приїжджай завтра з Оленою — нехай вона у ванній все відмиє, а […]
— Мамо, у мене погані новини. Вона зблідла. — Щось з Анею? — Ні. Зі мною. — Він зробив паузу. — Мені поставили діагноз. Рак підшлункової залози, четверта стадія. Чашка випала з її рук.
— Дім, тобі дзвонить твоя мама, — Анна простягнула йому телефон, не відриваючись від переговорів з постачальником риби. — Каже, терміново. Він взяв трубку, продовжуючи переглядати документи. Мати плакала в телефон уже хвилину, перш ніж він розібрав слова. — Дімочку, у Ігорка такі проблеми… Йому терміново потрібні гроші, інакше… — схлипування заглушило решту. — Мамо, […]
Мамо, нам треба поговорити, – сказала мені донька, не встигла я й поріг переступити. – Ти ж сама бачиш, що нову квартиру краще мені віддати. Ми ж не могли переїхати без тебе, але тепер, якщо ти дозволиш, ми переїдемо в цю квартиру за кілька днів. Мене наче вразило громом, і на якусь мить я не могла нічого сказати. Але донька, здається, не просила, а просто ставила перед фактом: вони хочуть забрати мою нову квартиру, яку я придбала для себе, а мені залишити стару. Я ледве змогла знайти слова, аби відповісти. Проте, не маючи сили відмовити, я просто сказала, що мені потрібно трохи часу, аби все добре обміркувати
– Мамо, нам треба поговорити, – сказала мені донька, не встигла я й поріг переступити. – Ти ж сама бачиш, що нову квартиру краще мені віддати. Ми ж не могли переїхати без тебе, але тепер, якщо ти дозволиш, ми переїдемо в цю квартиру за кілька днів. Мене наче вразило громом, і на якусь мить я […]
Світланко, я зараз в стаціонарі, мене вночі привезли сюди. Ігор у відрядженні, зможе приїхати тільки через три дні. Мілану мені ні з ким залишити. Зараз вона у сусідки, але та не буде з нею довго сидіти – всім же на роботу вранці. Дуже прошу тебе допомогти, побудь з нею, ти ж подруга моя, – подзвонила Олена Світлані посеред ночі. – Але ж мені на море їхати завтра, я вже речі збираю, готель оплатила і квитки на руках, я ж так довго мріяла про море, ти ж знаєш, – тихо відповіла Світлана. – Ми тут самі, рідні не маємо близько, надія тільки на тебе – так і знай, – сказала незадоволено подруга. Світлана сумно поглянула валізу і промовила: – Добре, їду вже до тебе, таксі викликай. Про те рішення вона вже сто разів пошкодувала
Світлана, як і кожна інша людина, мала свій набір переконань та життєві цінності, якими завжди жила. Вона вірно виконувала ролі, які на неї накладали друзі, колеги, а іноді навіть випадкові знайомі. Всі завжди зверталися до неї за порадою чи допомогою, адже були впевнені: Світлана ніколи не відмовить та не підведе. І, головне, не важливо, скільки […]
– Я не повинна утримувати твого брата-утриманця! – Голос Інни став різким. Але Влад стояв на своєму
– Тоді поверни мені мою зарплату! Я сам вирішу, кому допомагати! – Закипів Влад. Тяжкі свинцеві хмари низько нависли над містом, ніби сама природа співчувала чужій біді. Небо було щільним, ніби заповнилося невимовними словами. Лінивий, але пронизливий вітер ворушив крони лип перед будинком. Все навколо ніби завмерло в очікуванні – ні птахів, ні голосів, тільки […]
— Третя вже за рахунком, — простягнула Ніна, недобро посміхаючись, — братику, цього разу точно справа дійде до весілля? Або, як завжди, розбіжишся і з цією нареченою? Ані стало неприємно. По-перше, вона не знала, що у Матвія до неї вже були спроби побудувати серйозні стосунки з двома жінками і справа доходила до весілля. Чомусь ця новина дівчину засмутила. По-друге, Ніна демонструвала відверту ворожість, і Аня не розуміла причину такої поведінки.
— Аню, ти де? — пролунав у слухавці незадоволений голос золовки, — ми приїхали! Чому ти нас не зустрічаєш? Матвій сказав, що ти на вокзал за нами приїдеш! — А ти звідки до нас, Ніно? — поцікавилася Аня, — чому заздалегідь не попередила про те, що в гості приїдеш? — Так я і не в […]
Важка розмова…
– Мамо, ви вдома? – голос Андрія у телефоні звучав незвично глухо. – Так, сонечко. Щось сталося? – Олена одразу відчула недобре. – Можна я приїду? – Звісно, про що питаєш? Ти мене лякаєш! – Олено, ми запізнюємося. Що сталося? – він поправив краватку, дивлячись на дружину у відображенні. – Андрій дзвонив. Якось дивно. – […]
— А що це ти, Ігорю, курячі кістки обгризаєш до самого мозку? — почала «притиратися» до чоловіка Ганнуся. — Навіть моя собака так не робить. Коли тітка Алла прибирала після весілля з нашого столу, вона так потішалася над твоїми тарілками. І всім у селі розтрезвонила вже, що ти вилизав одну тарілку дочиста, а в другу кісточок обгризених наскладав
Ганна пішла від чоловіка за два дні після весілля, взяла з собою найголовнішу цінність — собачку Монічку, загорнула її в рожеву ковдрочку і, зупинившись у дверях, прикрикнула так, що навіть кіт стрибнув зі звичного місця в підвал: — Речі мої, на завтра приготуй і достав! — Куди? До матері твоєї? — боязко озвався Ігор. — […]