– Ти впевнений, що це гарна ідея? – Олена поправила сережку, дивлячись на своє відображення в дзеркалі. – Може, варто було почекати до офіційного оголошення про весілля? Славко підійшов ззаду і обійняв її за плечі, зустрічаючись із нею поглядом у відображенні. – Не переживай так. Це просто вечеря. Мої батьки хочуть познайомитися з тобою ближче, […]
— Чоловік її, красунчик, так? – дівчина закотила очі: – Мені б такого! Я б його з квартири не випускала. Ось як така одружила його на собі? Напевно по “зальоту”. Кажуть, він її все-таки кинув. Напевно, тому вона така. Ой, на тобі павук, – раптом скрикнула вона, я здригнулася і впустила папки
— От дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас її всі бояться. Жодного разу не бачила, щоб вона комусь посміхнулася. Навіть із клієнтами завжди суворо розмовляє. Премії може позбавити за найменшу провину, проспиш або після […]
– Лідо, йдемо. Документи із собою? Зараз ми їдемо дивитись будинок, а потім підпишемо договір. Не сперечайся зі мною. – свекруха була дуже рішуча. – Половину оформляємо на тебе, другу на мене. Олег мою частину у спадок у будь-якому випадку отримає
– Лідо! Мама купує собі житло. Вона продала два будинки у селі, своїх батьків та батька, машину діда. – Купує? – Так. – А чому нам не сказала? Може їй потрібна допомога з переїздом? А де квартира? – Неподалік від нас. Ми з тобою мріяли про це. Пам’ятаєш повз новий будинок проходили, дивилися. – Це […]
– А що це ми тут робимо? Чому в чужий будинок ліземо?
– Все, Настю, між нами все скінчено! Я хочу справжньої родини, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я довго чекав, терпів. Мені потрібний син. Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони. Я поки що у мами поживу. Поспішай, мені треба підготувати квартиру для дитини та її матері. […]
А чого я маю її любити, вона мені що, дочка рідна? Ти вибрав, тобі і жити, – сухо відповіла Ганна сину, коли той запитав маму, чого вона так ставиться до його нареченої, вже практично за пʼять хвилин дружини, бо ж у них з Мариною весілля за кілька днів. Жити після весілля молодята мали разом з мамою, тому Артем і хотів налагодити стосунки. Та знаючи характер своєї мами розумів, що просто не буде. Розуміла це і Марина, бо поки вона зустрічалася з Артемом, то вже встигла розгледіти і свекруху
– А чого я маю її любити, вона мені що, дочка рідна? Ти вибрав, тобі і жити, – сухо відповіла Ганна сину, коли той запитав маму, чого вона так ставиться до його нареченої, вже практично за пʼять хвилин дружини, бо ж у них з Мариною весілля за кілька днів. Жити після весілля молодята мали разом […]
Марина їхала маршруткою з ринку. Купила продукти, ще щось для дому. Було багато сумок, гаманець лежав у боковій кишені. Коли вона дісталася додому, Марина зрозуміла, що гаманець зник. Разом із усіма грошима, які вона якраз зняла з банківської картки. Жінці було дуже прикро, вона чекала дитину, попереду було багато витрат – коляска, колиска, одяг для малюка. І хоч чоловік намагався її заспокоїти, Марина знала – грошей на найближчий час обмаль. І якось так усе навалилось – і втома, і тривога, і сором за свою неуважність. Увечері наступного дня у двері постукали. – Олексій Іванович? – здивувалася Марина, коли побачила свекра
– Це ж треба, який неприємний чоловік, – думала Марина про свого майбутнього свекра. – Добре, що хоч Стас на нього зовсім не схожий. Коли Марина виходила заміж за Стаса, вона найбільше боялась не передвесільної метушні не невідомості нового життя, а знайомства з свекром – Олексієм Івановичем. Він жив сам у своїй хаті на околиці […]
– Сусіде, ну куди ти зник? Нам на дачу час їхати! Давай, вантаж…
У Світлани та Миколи дача всього за двадцять кілометрів від міста. Добре! Влітку можна після роботи з’їздити город полити. А ще Микола любив надвечір посидіти на річці з вудкою. Тож часто Світлана, чекаючи на чоловіка з роботи, готувала вечерю, розкладала в термоси, а як тільки він приїжджав, вони одразу на дачу їхали. Там у річці […]
Люба, а скажи мені чесно – давно ви з Борисом цю схему обмірковуєте? – Яку схему? – Люба зробила невинні очі, – Ми ж просто дбаємо! – Дбаєте… А Костик у курсі ваших планів? – Звісно! Костя, йди сюди! – крикнула Люба. – Поговори з тіткою Танею! Хлопець знехотя приплив на кухню, жуючи щось.
– Тьотю Таню, а документи-то коли підпишеш? – Борис розвалився на дивані, ніби у власній квартирі. – Ми ж усе для тебе придумали, щоб простіше було. Тетяна Іванівна повільно поставила склянку з чаєм на блюдце. Дзвінок її племінничка застав зненацька – зазвичай він з’являвся тільки на Новий рік, та й то з порожніми руками. – […]
На весілля мама з татом нам подарувала машину, звичайно, що вона була оформлена на мене, але тато віддав ключі чоловікові, бо я водити не вміла.
Добрі люди в деякій мірі просто наївні, як казала моя бабуся: «Біди не знають». Я ж росла в достатку: тато і мама за кордоном, купили по квартирі нам з сестрою, збудували собі гарну хату, ще мені бабуся заповіла свою хату в приміській зоні. Батьки забезпечили нам з сестрою і освіту, і роботу, давали нам грошей […]
«Аби лиш будинок був цілий, решта — діло наживне», — думала вона. Віра Степанівна штовхнула хвіртку, заплющила очі й увійшла. Вона боязко розплющила очі й завмерла на місці. Її газон, який вона висаджувала власноруч, був весь витоптаний. Тут і там валялися папери, сміття, обгортки від цукерок. Десь трава була вирвана з землі з коренем
— Матусенько, а можна Аліна з Оксанкою в тебе на дачі влітку поживуть? Ти ж цього року не збиралася туди їхати. Віра Степанівна кивнула. — Звісно, можна. Я цього року після операції, все одно нічого там робити не буду… Але тоді Алінці доведеться зібрати вишні та черешні. Ну і за ділянкою стежити, щоб я туди […]