Future Investments

— Мамо, ну скільки можна твердити одне й те саме?! Я ж вам ясно сказала ще тиждень тому: ніяких маршруток, ніяких передач із сумками і вже точно ніяких приїздів до мого нового київського будинку! — голос Катерини в динаміці смартфона звучав різко, крижано й зовсім чужо, ніби дівчина розмовляла не з рідною матір’ю, а з … Читати далі

Порцелянова риба стояла на верхній полиці, між кришталевими чарками та недільним сервізом. Довгий вигнутий глечик із пухкими щоками, блакитною лускою і тоненькою золотою смужкою навколо горлечка. Весільний подарунок від далекої рідні, так казала мама, і нікому не спадало на думку питати, від якої саме. Соломія виросла, виїхала до Львова, вивчилася на реставраторку, а риба все … Читати далі

Холодний осінній вітер шарпав старі віконні рами, виганяючи через щілини рештки денного тепла. У кімнаті пахло сушеними липовими квітами, вогкістю з-під стелі та дитячим милом. Ірина сиділа на краєчку дивана, підібгавши під себе змерзлі ноги, й заколисувала шестимісячну Даринку. Дівчинка нарешті заплющила оченята, випустила пустушку, а її крихітні пальчики розслабилися, потонувши у фланелевій пелюшці. Ірина … Читати далі

— Марійко! Ти знову тут із цим відром?! — голос Олени різко розітнув ранкову тишу подвір’я в старому селі на Черкащині. — Я вже пів години стою біля порога, чекаю, поки ти нарешті відчинеш! Мати тут голодна, а ти десь по сусідах ходиш чи чай п’єш! Марія повільно поставила важке цинкове відро з водою на … Читати далі

«Твій обов’язок, синку, дізнатися, куди дружина твої гроші витрачає!»: свекруха влаштувала сварку через знайдену заначку, але правда здивувала всіх «Сюрприз!» — хором оголосили вони. — Софо, я все знаю! І ти за це відповіси! — свекруха, Марина Петрівна, увірвалася до вітальні, розмахуючи якоюсь книгою. — Що… що ви знаєте? — обережно запитала вона. — Ти … Читати далі

Сріблястий бус із заробітчанського рейсу «Неаполь — Львів — Хмельницький» зупинився на перехресті біля старої автобусної зупинки. Двері з гучним брязкотом відсунулися вбік. Водій, кремезний чоловік на ім’я Тарас, зіскочив на асфальт і по-господарськи взявся витягати багаж. — Софіє Миколаївно, ось ваші валізи. Дві великі, одна маленька, і коробка з італійською кавою. Нічого не забули? … Читати далі

Першою тривогу видав не погляд і не повідомлення, а саме звук. Із кухні долинув сміх Гліба — гучний, трохи хрипкий, розкотистий. Такий у нього бував лише тоді, коли справді було дуже смішно. Оксана не чула цього сміху вже років із два. За столом сиділа сусідка Іра. Вони познайомилися з Оксаною на дитячому майданчику два тижні … Читати далі

— Сестричко! Тобі просто пощастило, а з родиною треба ділитися по совісті! Саме з такими словами двоюрідний брат переступив поріг моєї нової квартири, притискаючи до себе перев’язану мотузкою картонну коробку з купованим бісквітом. Ми не бачилися майже десять років. Він не мав жодного уявлення, чим я жила весь цей час, як піднімала дитину і звідки … Читати далі

— Ти знову все ускладнюєш і трясешся над кожною копійкою, ніби ми жебраки! — крикнув чоловік, розвівши руками посеред орендованої кухні. Ці слова влучили в саме серце, але Олена навіть не підняла очей від креслень. Вона лише ще глибше втиснулася в старе офісне крісло, яке сама принесла з роботи, бо на нове вони завжди жаліли … Читати далі

Останній робочий день на хлібозаводі мав стати для Олени святом, але одна невинна витівка колег обернулася для неї справжньою несподіванкою. У батоні опинилася записка, а разом із нею — єдина сотня євро, яку жінка берегла для онуків. Та найгірше чекало на неї вдома, коли син зустрів матір словами: «Дякую за гроші, мамо! Ми вже й … Читати далі