— Мишко, в суботу до нас моя сестра з чоловіком приїде, ти не забув? — Як? Вже цієї суботи? Насправді про це Михайло й не хотів згадувати, бо дружину сестри та її чоловіка він, м’яко кажучи, недолюблював. Бувають такі люди… Про них ще заведено казати — прості, як двері. От це якраз було про Любу […]
Найміть покоївку, і нехай вона за вами доглядає, а ви їй платитимете. Незвично, не сперечаюся, я ж безкоштовно на вас працювала
– Як же набридло твоє ниття! У нас буде хоча б одна вечеря без цієї “приправи”? – Чоловік кинув ложку в тарілку з їжею, від чого вміст розлетівся по всьому столу. Розрахунок був би правильний – влаштувати скандал, щоб дружина надалі не сміла заводити стару розмову про втому від побуту і необхідність хоча б якоїсь […]
-Я дивлюся, Віка у вас тут як тваринка живе. Ви її й годуєте відповідно. А в чому винна дитина? У тому, що ти загуляв від дружини? Хоча я тепер розумію чому!
Маленька Віка, щоб її ніхто не помітив, потихеньку спостерігала за тим, як батько заводить у її маленьку кімнату стареньку жінку. Жінка була низького зросту і вся у зморшках. -Так, мамо, тут, звісно, не так просторо, як у тебе, але решта умов значно краща: опалення центральне, вода сама ллється – нікуди ходити та тягати її не […]
– Не чекала я від тебе такого, дочко! Я, звісно, розумію, що гроші важливі. Але іноді все-таки треба поступитися. Тим більше не для сторонніх людей – для рідні
За тиждень до Нового року Уляні зателефонувала мама. – Уля, привіт! Як ваші справи? Як Артем – не хворіє? Як Настуся? Розпитавши дочку про всіх членів сім’ї, мама перейшла до того, навіщо, власне, і зателефонувала. – Уля, тітка Оля звертається до вас із проханням: пустіть, будь ласка, Віку з чоловіком пожити у вашій квартирі на […]
Христина багато років не навідувалася у рідні краї. Навіть через 20 років спогади не відпускали все те, що їй довелося пережити в селі, коли вона була ще юною і вірила у щастя. Але в той день вона проїжджала по трасі повз рідне місце, і сама не знає чому, вирішила звернути у знайому вулицю. В селі вона не сподівалася побачити Артема, адже знала, що вони з дружиною давно поїхали з села, люди казали, що вони десь за кордоном живуть
Очі не бачать – серце не болить, за таким принципом Христина жила багато років, тому і не навідувалася у рідні краї. І хоч минуло вже 20 років, та спогади не відпускали все те, що їй довелося пережити в селі, коли вона була ще юною і вірила у щастя. А цього разу їй таки довелося проїжджати […]
– Просто, як наше життя, – сказала Валя, дивлячись на розбиту вазу
Старе зелене подвір’я, з трьох боків обгороджене чотириповерховими будинками, які в народі називають хрущовками. Високі дерева. Колись їх посадили щасливі новосели, а зараз зелені верхівки майже дістають покрівлі. Біля під’їздів цвітуть кущі бузку, під ними вкопані в землю лавки, які, починаючи з ранньої весни й до пізньої осені окупують бабусі – повз них жоден чужинець […]
Гості почали збиратися ближче до обіду. Павло допомагав накривати на стіл, Катруся гралася, а Марія контролювала процес, не забуваючи робити зауваження невістці на кожному кроці. — Ганно, ти забула покласти виделки на стіл, — нагадала вона
Марія завжди вважала, що в її домі все має бути за її правилами. Вона любила збирати родину за великим та багатим столом, особливо на свій День народження. Щороку приходили син Павло з дружиною Ганною, онучка Катруся, сестра Валентина та ще кілька родичів. Марія готувалася до свята заздалегідь: меню складала сама, кожному гостю призначала місце, а […]
Вирішила відсвяткувати ювілей не вдома, щоб до ночі тарілки не перемивати, та біля плити два дні не стояти, а в невеликому ресторанчику. Щоб свято відчувалося, справжнє таке, про яке давно мріяла та багато років відмовляла собі в цьому через брак коштів
Завтра в Олени Миколаївни ювілей – їй виповнюється 45 років. Вирішила вона відсвяткувати ювілей не вдома, щоб до ночі тарілки не перемивати, та біля плити два дні не стояти, а в невеликому ресторанчику. Щоб свято відчувалося, справжнє таке, про яке давно мріяла та багато років відмовляла собі в цьому через брак коштів. Олена Миколаївна заздалегідь […]
– Брат привів у квартиру жінку і сказав, що вона тепер головна! Але в мене була інша думка…
– Та мені не дуже важливо, що ти думаєш! Це мій дім. Мій. А ти притяг сюди чужу жінку і вирішив, що тепер вона тут господиня? – Катя, не кричи, дитина ж… – Артем визирнув у коридор. – Він же чує. – А нічого, що він тут теж взагалі не повинен бути? – Катя тицьнула […]
Йому дуже хотілося, підбігти до матері та схопити її за руку, але втримався і стояв, затамувавши подих; своїм дитячим чуттям він розумів, що виявився раптом зайвим, коли з’явився цей дядько, що лисіє
Андрійко побачив автобус, що наближається по сільській дорозі, і, кинувши м’яч, побіг до зупинки щосили. Клітчаста сорочка розстебнулася, світле волосся здіймалося від вітру. «Мамо, мамуся приїхала» – тільки й міг думати Андрійко на бігу. Але Люба вийшла з автобуса не одна, – поряд з нею йшов повненький чоловік, у світло-сірому костюмі. Він йшов поряд з […]