— Мамо, це Наталка. Ната, це моя мама, Маргарита Петрівна. А де батько? — Мишко потягнув дівчину за собою, та, несміливо кивнувши жінці перед собою, зробила кілька кроків і зупинилась. Ну звичайно… Маргарита Петрівна… Наталка знала її дуже добре, аж… Продовжити читання →

– Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно і заночую, щоб на ніч не вертатися додому, – кажу я своєму сину. А він замість того, щоб схвально відреагувати, якось дивно мовчить. – Мамо, розумієш,… Продовжити читання →

– Але ж мені всього 49… – Маргарита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім нічого не можна зробити? – З надією запитала вона. – За належного лікування, пройшовши певні процедури, можна відсунути термін, скажімо, ще на рік або півтора. –… Продовжити читання →

Баба Ганна допила кисле молоко, перехрестилася та почала готуватися до сну. Коліна сьогодні боліли більше, ніж завжди. Розтирання на спирту не допомагало, а мазь закінчилася. Ех, дожилася… Очі вже погано бачать, спина скручена, ноги не слухаються. І коли вже Господь… Продовжити читання →

– То навіщо було з себе зображати святу, в подруги набиватися, щоб тепер так некрасиво вчинити, – каже мені по телефону Люба, тітка моєї невістки. – Я аж тепер зрозуміла, що ви за людина. Ну що ж, краще пізно, ніж… Продовжити читання →

– Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти їх заробила. Дякую, Маріє, але я якось сама справлюся, – кажу. – Софійко, ми з тобою не перший день знаємося, бери, вони мені зараз не потрібні,… Продовжити читання →

Марина здригнулася від дзвону будильника. Знову не виспалася – маленький Мишко вередував всю ніч. Та й сни… Вже пів року, як Сергія не стало, а вона все ще прокидається у сльозах. – Нічого, мій хороший, – прошепотіла вона, схилившись над… Продовжити читання →

– Мамуся, я напевно розлучуся з Мишком. – Ось це так новина. Це чому, дочко? – Та що це за мужик, рохля якась. Я як послухаю дівчат на роботі, одній шубу подарував чоловік, інший набір із сережок і кільця. Один… Продовжити читання →

Антоніна Іванівна поралася на городі на грядках, ретельно висмикуючи бур’яни. Почула скрип хвіртки, й підвела голову. Зять завітав. Один. Цікаво, що його привело… Пішла зустрічати. – Миколо! А що ти один? А Іра де? – привітно спитала вона. – Та… Продовжити читання →

– Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь… Продовжити читання →