Наталя не звикла скаржитися на життя, хоча навіть собі боялася зізнатися, що не про таке життя вона мріяла. Тому жінка планувала, що хоч 25-річчя свого шлюбу вони з чоловіком нарешті гідно відсвяткують. А коли ж жити, як не тепер. Діти виросли, поїхали вчитися до столиці, сини – то гордість Наталки, вона все життя їм присвятила. […]
Своїх батьків я не бачила багато років. Але одного разу чоловік переконав мене пробачити їх, ми з ним зібралися і поїхали в моє рідне село. Двері мені відчинила жінка, в якій я заледве впізнала маму, а поруч був такий же постарілий батько. Я увійшла в будинок, познайомила свого чоловіка з мамою і татом і сказала їм, що вони скоро будуть дідусем і бабусею
В дитинстві у мене, як і у всіх звичайних сім’ях, були мама, тато і я, їх дочка Марина. Все було в нашій родині чудово. Мама з татом жили добре, але в якийсь момент мама перестала за собою стежити, і тато знайшов собі іншу жінку. Вона була набагато молодшою за тата, вона чекала від нього дитину, […]
Моя сваха вже багато років на заробітках в Італії, дуже допомагає дітям. Якось сваха приїхала додому, запросила до себе в гості, а за столом і каже, мовляв, є для мене робота. От я наважилася і все кинула. Шкода було лише роботи, бо до пенсії залишилося всього кілька років. Але сваха запевнила мене, що так я виграю значно більше. Я і справді зрозуміла, що це мій єдиний шанс хоч на старість роз’їхатися з чоловіком. Ми з свахою порахували, що за 2-3 роки я собі на однокімнатну квартиру зароблю. А потім подумаю, що робити з пенсією
Мені 57 років. Два роки тому я поїхала в Італію на заробітки. Поїхала, зрозуміло, не від доброго життя. З чоловіком я розлучилася ще 10 років тому, але так як нам не було куди роз’їхатися, ми продовжували жити в одній квартирі. Квартира у нас двокімнатна, і якщо її розміняти на дві однокімнатні, то потрібна доплата, а […]
Коли Галина поверталася з Італії, то жила в старенькій хатині в селі, яка ще їй від мами дісталася. А потім їхала в місто, в гості до дітей. У дітей аж очі світилися, коли мати переступала їх поріг з великими торбами. Доставала смачні гостинці онукам, які юрбилися біля неї і весело щебетали, а дітям давала гроші. Та довгої її гостини ніхто не чекав, бо, нагодувавши матір, діти чекали, коли вже вона поїде додому, щоб не звільняти їй кімнату і не стелити чисту постіль
Копійку до копійки Галина складала аж 10 років, поки працювала в Італії. Діти вже мали свої сім’ї, давно жили самостійним життям. Про матір згадували рідко, зате, як вона приїжджала в Україну в стареньку хатину своєї матері, щоразу одне поперед одного кликали її в гості. Аж очі світилися, коли мати переступала їх поріг з великими торбами. […]
Чоловік діловито збирав свої речі, залишивши тільки зимові куртки, кидав їх у сумки, не помічаючи дитини, що горнулася до нього. Сказав, що йому треба розібратися в собі. А одного разу я випадково його побачила з миловидною брюнеткою років 25-ти, стрункою і високою. Мій чоловік сидів з нею на відкритій веранді кафе недалеко від моєї роботи, ймовірно він навіть не подумав, що я зможу якось там знову опинитися
Відколи чоловік пішов від мене, не подзвонив ні разу, не запитав, чи є що їсти синові, чи є чим оплатити комуналку хоча б за той місяць, коли він ще жив з нами. Просто зник з нашого життя, сказавши, що втомився і хоче пожити окремо. Ми прожили в шлюбі десять років, нам обом по сорок. Нашому […]
Минулого літа моя сусідка бабуся Мотря занедужала. Донька її живе в місті, тоді народила дитину і приїхати не могла. Щодня бабуся Мотря кликала мене через паркан, просила принести води, купити хліба, збігати в магазин. Я розуміла, що їй нікому допомогти і все робила для неї, навіть їжу носила щодня, коли вона не вставала. Їй стало краще. А згодом приїхала донька з сім’єю. Сусідка бігала по подвір’ю, щось там готувала, годила гостям. Донька забрала порося, городину і поїхала. А ввечері чую, бабуся Мотря мене знову гукає
Є у мене сусідка, бабуся Мотря. Минулого літа вона занедужала, а діти її живуть в місті. Донька лише народила, тому провідувати матір часто не могла. І до себе забрати теж не виходило, адже вони живуть в однокімнатній квартирі з двома дітьми, їм самим там не легко. Бабуся Мотря часто мене кликала через паркан, вона просила, […]
Коли мене сестра покликала на своє весілля, то мама відразу сказала, що можна й не йти, бо чоловік у неї буде бідний. Молодята розписалися і привезли нас на галявину біля озера. Наречена була в простій біленькій сукні, на голові вінок з живих квітів, в руці замість розкішного букета – ромашки, це їй наречений подарував. Я думала – він просто шкодує грошей для неї. Другий день відзначали у нареченого вдома. Маленька однокімнатна квартира, стіл, старенький диван, зроблена нашвидкуруч лава для гостей. Якось все дуже бідно. Я думала – ну все, тут сестра моя довго жити не буде. А через півтора року ми до неї прийшли в гості всією родиною і здивувалися відразу
Коли ми з моєю рідною сестрою були ще зовсім маленькі, то часто гралися собі і в наречених: натягнемо на голову тюль і представляємо, що до нас приїхали уявні наречені, роблять нам пропозицію вийти заміж за них, і ми погоджуємося і граємо пишне весілля з великою кількістю гостей. Зрозуміло, що мій наречений повинен був бути кращий […]
Моя донька вийшла заміж за багатого чоловіка. Коли вона народила першу дитину, він купив їй великий автомобіль. Але донька стала скаржитися: для чого їй такий подарунок, куди вона поїде з малим дитям? Світлана щодня телефонувала мені і постійно була незадоволена своїм чоловіком. Говорила, що він мало буває вдома, не приділяє їй уваги і не бачить дитини. А якось повідомила, що збирає документи на розлучення. Тут я вже не змовчала, хоча це й моя дитина
Як би дивно це не звучало, але моя рідна донька дочка мріяла вийти заміж за бізнесмена, причому, що мені не дуже подобалося, її не цікавило, якою він є людиною, але щоб ні дня не жити в бідності. Так, їй звичайно не пощастило з батьком, він усе виносив з дому, набрався боргів. Ми ледве квартиру не […]
Нещодавно Марія мені розповіла, що серед її покупців з’явилася молода мати одиначка, яка недавно переїхала в будинок, що стоїть неподалік від нас. Жінка здалася Марії дуже дивною, бо брала у неї продукти не кілограмами, а по кілька штук. Прийде, візьме дві морквинки, дві цибулинки, два бурячка, кілька картоплин. Я відразу припустила, що не від доброго життя ця молода мама переїхала сюди. В мене того літа теж урожай був чималий, то ж я взяла яблук і пішла знайомитися з новою сусідкою
Так сталося, що у свої 60 я змушена жити на дачі. У мене є єдина донька, яка живе за кордоном. 10 років тому вона захотіла виїхати з країни і попросила мене допомогти – я продала нашу двокімнатну квартиру, а сама переселилася на дачу. Донька обіцяла, що стане на ноги і купить велику трикімнатну квартиру. Але […]
А вже як я розлучилася з чоловіком і повернулася жити до мами в село, де вона жила з сестрою і її сім’єю, то найбільше був незадоволений чоловік Тамари, Петро. Їм прийшлося мені звільнити одну кімнату. Він вже вже вважав себе там господарем. А взимку Петро просив у мене гроші за те, що він рубає дрова для всіх, хоча їх купувала наша мама. Я тоді з сусідкою поїхала в Італію, бо не могла вже сидіти в хаті. Чимало років я не приїжджала в Україну, а коли приїхала вже заміжньою на пару днів, то мне засмутили мамині очі
Коли я з чоловіком розлучилася, то повернулася з міста жити в село до своєї мами, вони тоді з сестрою жили, яка була заміжня і мала дитину. Коли я приїхала додому, то чоловік сестри Петро був незадоволений такому перебігу подій, адже тепер вони жили з донькою в одній кімнаті, бо другу звільнили мені з сином. Він […]