– Я знаю, що ти більше не любиш тата, хоч він дуже гарний… Але дуже прошу: мила, гарна, добра мама Юля! Не забирай від нас сестричку! Не забирай Марійку… Іван одружився вдруге, коли його доньці від першого шлюбу було вже вісім років. Перша дружина, з якою вони жили чотири роки, працювала в селищному магазині, але […]
— Вероніко, ти зовсім совість втратила, рідного дядька на порозі тримати? — голос Віктора Івановича тремтів від удаваного обурення, поки він намагався зазирнути через плече племінниці. Вероніка міцніше стиснула пальцями стару, але щойно пофарбовану хвіртку. Запах сосни та ранкової роси змішувався з їдким ароматом дешевих парфумів дядька. — Дядьку Вітя, я, здається, чітко сказала по […]
— Віктора не стало у вівторок, а в четвер я вже стояла біля плити. Побут — це найкращий анестетик: він не дає тобі впасти, бо треба мити каструлі. Сорок років я готувала “по-вікторівськи”: ніякого перцю, бо в нього печія; жодного часнику, бо йому не подобався запах; і, боронь Боже, ніякого хмелі-сунелі чи карі. Наша кухня […]
Марк був скелею. Успішний архітектор, людина слова та дії, він збудував для своєї дружини Еліни справжню фортецю. Їхнє життя нагадувало сторінку з глянцевого журналу: простора квартира, запах свіжої кави вранці та маленький син Артем, який щодня ставав дедалі більше схожим на батька. — Еліно, я знову маю їхати. Об’єкт у Варшаві потребує моєї присутності, — […]
— У цій квартирі ти ніхто! — заверещала свекруха. Але за хвилину прийшов адвокат. Інга думала, що живе у своєму домі. От прямо живе, вдихає цей запах новенького ламінату, який вибирала сама, вішає ці штори, які чоловік — Олег, будь він неладний! — вішав два дні з прокльонами. Вона вважала, що це її. Її гніздо, […]
— Тільки давай без образ: ключі ти мені віддаси сьогодні, бо мало що може статися — трубу прорве чи газ витікатиме, а ви вічно на роботах. Марія Степанівна відставила горнятко з чаєм і подивилася на невістку так, ніби вже все було вирішено. Її тон не передбачав жодних дискусій — це була суміш материнської турботи та […]
У невеликому, затишному містечку Дубно, що на Рівненщині. Там, де величні стіни старого замку віддзеркалюються у спокійних водах річки, а вузькі вулички дихають історією, життя тече неспішно, мов густий липовий мед. Саме тут, у старій п’ятиповерхівці з видом на замкову вежу, жила Ніна — жінка з добрими очима та втомленими руками, чия доля нагадувала тиху […]
– Петре, а де Марія? Де діти? – Ганна вийшла з автобуса, що підвіз її просто до хвіртки, і не могла зрозуміти, чому доньки немає, а зустрічає лише зять. Повітря в рідному селі пахло полином і пилом, як і десять років тому, коли вона вперше сідала в білий мікроавтобус з великою валізою та ще більшою […]
— Або моя мама переїжджає до нашої гостьової кімнати наступного тижня, або нам доведеться жити окремо. Я не буду обирати між тобою та моєю мамою, Олено. Просто прийми це як факт. Оренда кімнати Олена завмерла з важким мідним кавником у руці. Крапля гарячої кави впала на білосніжну скатертину й миттєво розтеклася темною плямою, схожою на чорнильну кляксу. На столі […]
Цей день Світлана запам’ятала назавжди. Вранці її Вася поїхав на вокзал зустрічати тещу — і наче розчинився. Навчання машини та штучний інтелект Повернувся він лише ввечері. Сам. Без тещі. На своє виправдання лише розводив руками і винувато посміхався… …— Ти, Вася, як би м’якше сказати… на тебе взагалі ні в чому не можна покластися, розумієш? […]