“Я вiдчинила замок i завмepла у дверях. З порогу спальнi на мене дивилась дiвчина у нiчнiй сорочцi”
Зазвичай я приїздила до Павла двiчi на мiсяць у суботу вранцi. Одна нiч у поїздi — i от я засинаю у Львовi, а прокидаюсь у Києвi. На вокзалi, радiсний i усмiхнений, мене чекає наречений. Два днi щастя! А в недiлю ввечерi я знов сiдаю у потяг, щоб у понедiлок, просто з вокзалу, їхати на роботу. … Читати далі