“– Не продається будинок. – Як це? Олександр мені обіцяв, у мене вже проєкт нового будинку є. – Я не продаю, тут житиму. Замерзну, тоді хай і продає. – Щось я нічого не розумію. – А що тут розуміти! У… Продовжити читання →

“Той, кого вона ще вчора вважала своїм нареченим, старанно відводив погляд. Раптом у неї зʼявилася несподівана здогадка! -Це все через неї, так? – тільки й запитала вона. – Через Ганну? Чого мовчиш, відповідай! – вона відчувала, як на очах зʼявляються… Продовжити читання →

“Тетяна зрозуміла відразу, коли смикнула за ганчірочку, що стирчала з куща. Ганчірка виявилася старенькою кольоровою пелюшкою, і вона смикнула її сильніше. І застигла: на куточку пелюшки лежала маленька дитина Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Льошка, стоїть… Продовжити читання →

— Льоша, ти сьогодні брав мою картку? — запитала Марина, заходячи на кухню, де чоловік ліниво гортав новини на планшеті. Олексій підвів очі з легким роздратуванням. Тільки встиг влаштуватися з чашкою кави, як уже починаються питання. — Так брав, ти… Продовжити читання →

Кирило ледь не випустив телефон з рук. Голос Тані — після восьми років мовчання. — Таня? Це ти? — Так. Нам потрібно зустрітися. Терміново. — Але… яка дочка? Про що ти? — Приїжджай в кафе на Центральну. Через годину. Я… Продовжити читання →

— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! – рішуче сказала Аня чоловікові. — М-м, а що так? Ні, я не наполягаю, просто цікаво. — Вона поводиться по-хамськи, грубіянить мені, ніби вона королева, а я її служниця. Я… Продовжити читання →

“Сусідка перестала заходити до бабусі Варі. І пустила чутку, що бабуся з глузду з’їхала на старості років, раз тримає росомаху чи перевертня Бабуся Варя знайшла у себе на городі сіре, маленьке кошеня. Жила вона сама. І була дуже доброю жінкою…. Продовжити читання →

“– Свекруха звикла добре жити нашим коштом – довелося ставити її на місце Ніна Петрівна сиділа у кріслі та вивчала результати своїх аналізів. Холестерин трохи підвищений, гемоглобін на нижній межі норми, вітаміну “Д” не вистачає. У її шістдесят п’ять років… Продовжити читання →

– Фу, це неможливо їсти! Лідко, ну коли ти навчишся готувати, як людина? – Скривилася свекруха. – Ну, так устань і котись звідси! – Дала я відсіч за святковим столом – Лідочка, а де сільничка? – Раїса Петрівна поблажливо посміхнулася… Продовжити читання →

 “– Братик і сестричка. Миха та Таня. Мама вийшла заміж, ось тепер допомагаю, з садка забрав, додому веду. – А тато гульбанить? Так? Сашко був невисокий. У школі на лінійці він був останнім, навіть усі дівчатка були вищими. Тому школу… Продовжити читання →