Future Investments

Лідія стояла на стільці й діставала з верхньої полиці теплі светри, коли за спиною двічі клацнула рулетка. — Метр двадцять сім. Чудово стане, — задоволено сказав Костянтин. — Що стане? — Крісло. Вона спустилася, поклала светри в коробку й подивилася на колишнього чоловіка. Після розлучення минув лише тиждень, а він уже ходив квартирою з рулеткою, … Читати далі

— Тобто як це — мама житиме з нами? Марія поклала рушник на стіл. Повільно, обережно, ніби боялася, що варто зробити різкий рух — і вона вже не стримається. Олег стояв у дверях кухні. — Тихіше. Вона ж усе чує. — А я маю пошепки дізнаватися, що в моєму домі тепер житиме ще одна людина? … Читати далі

— Лізо, ти вдома? Я саме виполювала бур’ян біля троянд і від знайомого голосу мало не випустила сапку. — Знову? — пробурмотіла собі під ніс. Була рання субота, але липневе сонце вже припікало. Вдень стояла майже сорокаградусна спека, тому квітами я займалася або на світанку, або ввечері. Я підвелася, прибрала волосся з чола й подивилася … Читати далі

— Люди кажуть, собаки нічого не тямлять у людському горі… — Галина дзенькнула ключами й обернулася до сусідки. — А мій старий Сірко виявився уважнішим за нас усіх. — Та що сталося? Галина глянула на кудлатого пса біля ґанку. — Якби не він, Любо, я б собі цього ніколи не пробачила. А почалося все з … Читати далі

П’ятдесят мені виповнилося в середу. А вже у вівторок під вікнами стояв синій, пузатий кросовер з величезним бантом на дзеркалі. Поруч, спираючись на палицю, стояла мама. Робила вигляд, що це її зовсім не хвилює. — Мамо… Ти при своєму глузді? Що це? — Машина. Не впізнаєш? — Звідки в тебе гроші на машину? — Батьківську … Читати далі

— Скільки поклала в конверт, на стільки ти мене й любиш, мамо? Юля стояла біля весільного столу з однією купюрою в руці. Голос тремтів, хоч вона щосили намагалася говорити спокійно. — Яке весілля справили, такий і подарунок маєте, — відповіла Світлана Петрівна. — А чого ти чекала? Хтось із гостей поклав виделку. Біля дверей завмер … Читати далі

— Господи, та що це взагалі таке?! — Нінель Борисівна з гуркотом поставила склянку на стіл. — Ви тільки погляньте на неї! Ну мов із села приїхала! Де ти, Євгене, знайшов таке диво? Вона розсміялася, прикривши рот долонею. Євген, мій чоловік, потягнувся за хлібом. Навіть не підвів очей. А я обережно відклала виделку. Вечір почався … Читати далі

— Мамо, у тебе година, щоб написати всім правду. Інакше в п’ятницю ми з Максимом підемо на розпис удвох. Без вас. Дарина поклала телефон просто перед моєю тарілкою. Екран засвітився. Потім ще раз. І ще. «Ми з вокзалу до вас чи відразу в ресторан?» «А хто квіти бере? Щоб не всі однакові». «Світлано, нас у … Читати далі

До закриття магазину Тамара завжди виносила Піратові вечерю. Того вечора пес уперше не став їсти при ній. Він, як і останні дванадцять років, підійшов до ґанку, шкутильгаючи на задню лапу. Сів і підняв на Тамару єдине зряче око. — Ну, здрастуй, старий. Зголоднів? Вона поставила на сходинку бляшану миску: ковбасні обрізки, краї сиру й шматок … Читати далі

— А ти чого так рано приперлася, невісточко? Ми ж тебе тільки на вихідних чекали. Мар’яна зупинилася на порозі. Валіза боляче відтягувала руку, та вона навіть не подумала її поставити. Із кухні вийшла Галина Степанівна. У стоптаних капцях. І в її, Мар’яниному, шовковому халаті. — Добрий вечір… А ви тут що робите? — Як це … Читати далі