Чи знаєте ви, що відбувається, коли ви опиняєтеся на самоті після того, як провели тривалий час у стосунках? Ви розпадаєтесь на частини. Повністю ламаєтесь. Перестаєте працювати. Ви плачете. Кричите. Ненавидьте весь світ. Втрачаєте всі свої надії і розумієте, що життя, до якого звикли, вже ніколи не буде колишнім.
Саме це я пережила кілька років тому. Біль залишився далеко позаду, але й досі пам’ятаю все це, як учора.
Пам’ятаю, що наш розрив був не схожим на те, що мені доводилося відчувати раніше. Здавалося, ніби більше не існую, але це було не так. І це було найскладніше. Я була буквально розірвана на частини. І щоразу, коли нагадувала собі, що більше його ніколи не побачу, починала плакати.
А потім настала стадія самозвинування. Я намагалася переконати себе, що сама винна у цьому хаосі. І що, мабуть, була для нього недостатньо гарною. Що мені варто було краще намагатися для нього та стосунків. Я збожеволіла.
Замість того, щоб заспокоювати себе та намагатися полегшити біль, я лише підливала паливо у вогонь. І в той самий момент, коли вже думала, що всім цим мене не зломити, знову починала шукати нагоди зустрітися і попросити його про другий шанс. І це лише посилило мій відчай.
І одного прекрасного дня я просто перестала намагатися. Перестала намагатися побачитись із ним. Перестала уявляти наше спільне майбутнє. Перестала фантазувати про неможливе. І до мене, нарешті, дійшло – біль у серці не можна вгамувати.
Розбите серце – це частина життя. Не можна просто вирішити, що вранці ви прокинетеся і знову станете такими, як були.
Розбите серце змінює людину, як би сильно ви цьому не чинили опір. Воно забирає у вас все, а потім приносить у життя великі зміни. Розлучення змінює вас, незважаючи на ваше небажання.
Вже не пам’ятаю, якою я була до нього. Але можу з гордістю сказати, що я знаю, яка я сьогодні. Людина, що відродилася, і абсолютно нова версія себе.
Так, на моєму серці залишився шрам. Шрам, який завжди нагадуватиме мені про той день, коли життя випробувало мене на міцність.
Усі поранені частини мене зцілилися. Але на це пішла далеко не одна ніч. Знадобилося багато часу та терпіння. Я пережила період непроглядної темряви, прийняла те, що сталося, виплакала це і, нарешті, знову піднялася і пішла далі.
Життя не завжди слідуватиме наміченому вами плану. Любов, кохання? Що ж, кохання теж не завжди історія зі щасливим кінцем. Іноді вона приносить неймовірний біль і залишає такі рани, що ви відчуваєте себе занадто слабкими, щоб знайти в собі силу триматися. І ви переконуєте себе, що надії не залишилося.
Але це не правда. Незалежно від того, як все погано, не забувайте, що вихід є завжди.
Бажаєте пораду? Вдихніть, видихніть і прийміть усе це. Прийміть все, що зараз відбувається, адже тільки так можна вижити і з часом стати сильнішим. А ще це єдиний спосіб впоратися з подією.
Сприймайте свій біль як частину себе, відчуйте, як вона спалює ваше серце, дозвольте почуватися жахливо. Плачте, доки не закінчаться сльози. Смійтеся, а потім зберіть своє розбите серце докупи і продовжуйте жити далі.
