Відомий лікар та винахідник Бернард Лаун якось при огляді свого пацієнта із проблемами серця зауважив, що його дружина аж надто часто виходила курити. Медик не стримався і зробив жінці зауваження. Мовляв, хіба можна настільки багато курити, коли у твого чоловіка серйозне кардіо захворювання? І тієї миті жінка розплакалась і вигукнула: “До чого тут моє куріння! Справа не в цьому! Джон бреше і не каже найважливішого – він захворів через те, що його мама все життя докоряла йому та проклинала… Щоразу телефонує та знову знущається з нього. А він нічого із цим не може зробити. Адже це його мама, як-не-як!”.
Цей непростий діалог аж надто вразив Бернарда. Після цього він почав спостерігати за особистим життям пацієнтів із більшою цікавістю та увагою. І результат спостережень його вразив. У одного пенсіонера зять вимагав майно. Навіть бізнес на себе переписав. Старий боявся зайвий раз ходити по кімнаті, бо чоловік доньки кричав, що той надто ногами стукає… Цей пацієнт отримав інвалідність. А другий пацієнт, який уже навіть одужував після операції, помер після розмови із мамою. Та його прокляла через трату грошей.
Тоді Лаун сказав одну просту істину: “Усі мої пацієнти стали жертвами емоційних конфліктів із близькими людьми”. І, що найжахливіше, у цих конфліктах було неможливо знайти вирішення. Адже треба бути доброю людиною! Добрим зятем, тестем, сином… Лікар висловив власне бачення на причину хвороб. Він не заперечив необхідність медичного втручання. Проте причина недугів, на його думку, виявилась не надто втішною. Лаун заявив, що у всьому винні рідні та друзі. Ті, що найближчі до людини та мають на неї найсильніший вплив. Адже все зовнішнє із часом стає внутрішнім. Особливо це стосується тих, що звикли тримати емоції глибоко у собі. І в такій внутрішній боротьбі ми нерідко залишаємось переможеними, вкотре.
Прощення та розуміння тільки погіршують ситуацію. Не варто дотримуватись подібних “рекомендацій” суспільства, коли конфлікт не вгамовується роками. Перший крок до його вирішення – визнання, по обидва боки. Другий – усвідомлення. Якщо ж навіть відверті розмови не завершуються нічим хорошим – вибору немає. Точніше, є тільки два можливих рішення. Припинити спілкування із людиною, що загрожує вашому здоров’ю. Або ж – продовжити спілкування і бути готовим жити із наслідками.
Лаун же прийняв рішення: не допускати до своїх пацієнтів таких “близьких”. І люди починали одужувати! Після лікарю навіть Нобелівську премію дали за успішно проведену операцію серця. А варто було би дати ще одну – за відкриття, пов’язане із особистим життям його пацієнтів.
А ви коли-небудь помічали, що через конфлікти ваше самопочуття погіршується?
