Після одного випадку, який трапився у моїй родині, всі друзі та близькі родині не хочуть зі мною спілкуватися. А якщо ми зустрічаємося десь у гостях – то удають, що мене взагалі не знають та обходять десятою дорогою. 

Отож, ще 3 роки тому мій син Олексій одружився. Невістка дуже хороша дівчина, приємна, хазяйновита, мені одразу сподобалася. От наче вона в кімнату заходить і так стає тепло, сонячно на душі. Ніби Катруся була промінчиком. 

Я старалася до молодят не лізти. У них своє життя, у мене своє. Часто заходили у гості, я сама запрошувала. Мені було дуже приємно посидіти з Катею, поспілкуватися. Через рік після весілля вони купили власну квартиру та народили мені внучку Світланку. Тоді я ледь не щодня приходила до Каті та Олексія, допомагала з донечкою. Ну але я не була тою типовою свекрухою, яка до всього прискіпується та командує. Навпаки, забирала собі внучку, аби Катя відпочила, змогла собі піти на манікюр, зустрітися з подругами у кафе.

Але коли Світланці виповнилося 2, то Олексій наполягав віддати дитинку в садочок, а Катерині вийти  на роботу. Я сама не розуміла, до чого такий поспіх. І кожного разу, як я приходила у гості, то помічала у Каті заплакані, червоні очі. 

– Та я просто так плакала, дивилася фільм романтичний, – виправдовувалася дівчина. 

Але моє серце не обдуриш. Вже у березні Олексій написав заяву на розлучення. І це була його ініціатива.

– Сину, як так можна? У вас дитина. Краще сядьте, поговоріть, а не так зразу кардинально розлучайтеся.

– Мамо, все добре, я просто зрозумів, що Катя не та жінка, з якою хочу бути.

Як виявилося, на роботі Олексій познайомився з одною дівчиною – Лідою. Ну і в них закрутився роман. Знаєте, мені так соромно про це писати. Син пояснив це так – він хоче бути поруч з красивою, доглянутою жінкою. Так, Катя всю себе присвятила хатнім справам та материнству, постійно була з донечкою. А син таку перевірку не витримав. Бачте, йому захотілося розваг!

Квартиру поділили порівну та кожному дісталося по кімнаті. Я вирішила, що сама повинна якось спокутувати цей вчинок сина та почала допомагати колишній невістці. 

Часто купую на базарі продукти на двох – собі та Каті. Для Світланки приношу нові іграшки, одяг. Інколи можу ще заховати у пакет з продуктами 500 ти 1000 гривень. Нехай невістка матиме про запас ті гроші. 

Однак, про це якось дізнався Олексій. І дуже розлютився:

– Мамо, у тебе скоро інший онук народиться, а ти вже чужій дитині носиш!

– Чужій? Олексію, це твоя донька!

– Мамо, ми розлучені, я сплачую аліменти. Чого ти їй взагалі далі допомагаєш? Хай Катя сама думає про Світлану!

– Знаєш, сину, ти в мене хоча і дорослий, але досі дурний. Як ти взагалі так смієш говорити про колишню жінку та дитину? Совісті у тебе нема! Хай краще я твої проблеми буду розгрібати. Добре, що ти собі вже встиг знайти молодуху! 

Родичі також не підтримують мою позицію. Всі в один голос кажуть “це чужі люди, їм не треба допомагати”. Але як? От як я можу просто так кинути Світланку та Катю? 

Словом, син на мене дуже сильно образився. Не телефонує, не приходить. І якщо родичі запрошують нас у гості, то він постійно випитує, чи я також там буду на застіллі. 

Я не знаю, чим заслужила таке ставлення від сина. І взагалі засмучена до сліз його вчинками. Олексі не хоче приїздити до Світланки у гості, з нею гуляти. Раз на місяць перекаже Каті на карточку ті нещасні аліменти і все. 

Я чудово розумію, що такою “допомогою” можу втратити сина. Але мені дуже совісно за його вчинок. Часто прошу в Каті пробачення, а вона зітхає і каже, що не хоче на цю тему зі мною говорити. 

Що мені робити далі? Як бути? 

Що ви порадите нашій читачці? Ви підтримуєте її думку щодо допомоги колишнім родичам? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.