Іван ніколи не любив своєї матері. Коли виріс і став жити окремо, перестав взагалі з нею спілкуватися. Вже як була старою, вона багато разів ходила до сина, та завжди поверталася з порожніми руками
Перед тим, як мати відійшла у інший світ, вони, начебто, трохи відновили відносини, але справжньої любові там не було та й бути не могло.
– Мені не пощастило з матір’ю, – сумно говорить Іван. – Батько мій був з села, звичайний робітник в колгоспі. Зустрів він жінку з дитиною, маму мою, закохався в неї і на світ з’явився я. Батько мене дуже любив і я його теж. У три роки він мене навчив читати, в п’ять років я вже досить непогано єдиний у садочку читав дітям казочки, поки вихователі займалися важливішими справами, в садочку мене постійно хвалили. Мій тато навчив мене грати в шахи. Я щодня з нетерпінням чекав, коли він повернеться додому.
Іванові було майже сім років, коли він, випадково, знайшов ощадкнижку на ім’я матері, там була досить велика сума, хоча мама дуже мало заробляла. А жили вони дуже бідно – грошей ні на що не вистачало. Могли тижнями їсти один суп, тому, що “зарплати ще немає, грошей немає”. Іван вирішив, що щось зрозумів неправильно і показав ощадкнижку батькові. Ось тоді мати счинила справжній скандал. Тато сказав, щоб вона ніколи більше не з’ясовувала стосунки перед дитино.
Одного дня Іван знайшов лист на ім’я своєї матері, від її тітки. Тоді він ще не знав, що чужі листи читати не можна, і швиденько відкрив його, чекаючи від тітки привітання. У листі тітка відповіла на питання племінниці чи правильно вона все робить, і чи можна їй буде зупинитися на другому розлучення, щоб з двох батьків аліменти отримувати, чи все ж потрібно шукати третього чоловіка, щоб точно вже жити безбідно до кінця днів. Тітка дала мамі пораду, що б та, звичайно, шукала іншого чоловіка, бо аліментів з двох, на її безбідне життя не вистачить.
Іван і тоді вирішив показати листа батькові, він, звичайно, читати не хотів, але коли син сказав про що пише тітка в тому листі, і він не втримався. Тоді батько забрав документи Івана зі школи і відвіз вчитися в село до бабусі.
Батько з матір’ю швидко розлучилися. Івана залишили з батьком. Випадок був безпрецедентний. Зазвичай дітей залишали з матір’ю. Але Іван так хотів залишитися з татом, і всі характеристики, і сусіди були на його боці.
На суді мати плакала.
Жили вони всі разом ще пару років – роз’їхатися з двокімнатної квартири було дуже складно. Та й, щоб розміняти її потрібно було мати велику суму грошей в запасі, щоб доплатити при купівля нової. Але у батька грошей не було, а мати нікуди не спішила. Жили в різних кімнатах. Коли батько йшов на роботу, мати зі старшою донькою дуже погано ставилися до Івана. Він готовий був тікати звідти куди завгодно.
Коли батьки роз’їхалися – Іванові було років десять. Але він все добре пам’ятає.
Все життя він прожив з татом, якого дуже любив і доглядав до останніх днів. А стара мати, яку донька, забравши у неї всі гроші, залишила самотньою, ще часто приходила до сина, але він постійно говорив, що у нього тато був і за тата, і за маму. А з нею він попрощався ще тоді, у далекому дитинстві.
Старенька, коли йшла додому, постійно плакала, але розуміла, що сама в усьому винна.
