Ігор прийшов додому з роботи. Зазвичай, Олена його зустрічала, а сьогодні в квартирі була тиша.
– Кохана! Ау-у-у! Ти вдома? – гукнув Ігор, знімаючи куртку та черевики.
Пройшов на кухню. Олена сиділа за столом, у руках у неї був якийсь документ.
– Ти чого не зустрічаєш чоловіка? Щось сталося? – запитав Ігор.
– На, почитай, – з викликом сказала Олена і кинула папір Ігореві.
Згорнутий лист обігнув дугу і спланував на підлогу. Ігор підняв документ та розгорнув.
– Нічого не розумію. Що це таке?
– А це означає, що Віталік зовсім не твій син. Я тобі скільки разів говорила, а ти все мій та мій. Ось, отримуй. Давай їм ще більше грошей! – майже сварилася Олена.
– Ну, і що ти цим хотіла мені довести? Віталік був моїм сином, ним і залишиться. Даремно гроші витратила на тест, – Ігор розірвав папір на дрібні шматочки і підкинув угору.
Папірці феєрверком розлетілися по кухні. Щось пояснювати дружині не хотілося, Ігор розвернувся, одягнувся і вийшов надвір.
Із Вікторією Ігор прожив п’ять років. Розійшлися за взаємною згодою. Віка могла б подати на аліменти, адже прожили разом п’ять років. Ігор навіть наполягав на цьому, але вона лише посміхнулася. Тому він сам щомісяця переказує гроші для Віталіка.
Раз на місяць бере його до себе на вихідні, міг би частіше, але Віка попросила цього не робити. Ігор розумів, що у них тепер там своя родина, не треба руйнувати їхню ідилію.
Із Вікторією Ігоря звів нещасний випадок. Якось Ігор повертався з гостей пізньої ночі, був трохи «веселенький». В нього трапилася суперачка з якимось підозрілими молодиками, які сиділи на лавці в парку. Йому добряче дісталося. Він, мабуть, залишився б там і лежати, але Вікторія з вікна будинку побачила, що відбулося, викликала швидку і сама вибігла на допомогу.
Тримала Ігоря за руку. Потім і до лікарні поїхала з ним. Так і потоваришували.
Виявилося, що й Вікторія у складній ситуації. Коханий чоловік покинув її вагітну, їй доведеться з’їхати з орендованої квартири, одна вона не може заплатити оренду. На роботі теж не все гаразд.
Тоді Ігор і запросив Вікторію пожити у його квартирі, як друзі. Домовилися, що це тимчасово. Коли життя налагодиться, і хтось із них знайде другу половинку, то без сварок розлучаться.
Прожили п’ять років. Вікторія познайомилася з чоловіком, закохалася, потім вийшла заміж. Ігор залишився сам. Насправді він навіть не очікував, що так прив’яжеться до Віталіка. Ігор по-справжньому вважав його за сина, хоч хлопчик і називав його Ігорем. Це було навіть кумедно.
Потім вже у житті Ігоря з’явилася Олена. Він одразу розповів, що є син, якому він має намір допомагати. Олена була проти. Але вона людина економна, це теж подобалося Ігорю. Олена вправно керувала сімейним бюджетом. Якось у неї виходило, що гроші в сім’ї завжди були і на покупки, і на відпустку, і заощадження на чорний день. Ось тільки Олена іноді вимовляла, що для сина Ігор переводить аж надто велику суму. Тепер ще вмудрилася зробити тест на батьківство. Ось як після цього з нею жити?
Заспокоївшись, Ігор пішов додому із твердим наміром поговорити із дружиною. Олена так само сиділа на кухні.
– Послухай, – почав розмову Ігор.
– Ні, це ти мене послухай, – зупинила його дружина. – Вибирай, або я, або чужа дитина!
– Чому я маю обирати? Давай, залишимо все як є, – усміхнувся Ігор. – Зрозуміло! Ти не хочеш мене почути? Я, взагалі-то, думаю про нашу з тобою дитину. На які гроші ми його виховуватимемо, якщо ти платиш чужому?
– І ти мене зрозумій, не чужий він мені. Коли народиться наш, я зможу забезпечити його. Не хвилюйся, – Ігор обійняв дружину за плечі. Вона скинула руки чоловіка, встала і твердим голосом сказала:
– Як можна жити, не розуміючи одне одного? Вибач, ти вибрав його. Я подам на розлучення.
Ігор сперечатися не став. Справді, вони не розуміють одне одного.
Він знову лишився сам.
