Весільних традицій дуже багато. Далеко не всі можливо виконувати в сьогоднішніх реаліях. Та й далеко не всі подружжя хочуть цим займатись.
Зараз більшість замовляють ведучого чи ведучу на весілля. Ця людина може як зробити свято дуже цікавим, запальним, зворушливим та веселим, так і геть зіпсувати його.
Степан та Іра одружувались. Нарешті вони створять свою власну сім’ю. Ці молоді люди дуже сильно кохали один одну та не могли жити одна без одного.
Проте на святкуванні сталось те, чого не очікував ніхто, а гості навіть не знали, як правильно на це все реагувати.
Спершу, по плану, йшов розпис в РАЦСі, а потім і вінчання в місцевій неймовірно красивій церкві. Вона прямо таки була витвором мистецтва.
Коли всі нарешті приїхали в ресторан, де, власне, і проходило святкування, ведучий дав мікрофон молодятам, щоб вони сказали свою промову.
Степан сказав, все що хотів, ледь стримуючи сльози. Іра також мало не плакала, але, все ж таки, прийшла її черга говорити і вона почала:
– Я неймовірно вдячна всім за те, що ви всі прийшли привітати нас з весіллям. Але є одне “але”. Діло в тому, що я люблю одного чоловіка більше, ніж Степана. Так. Це правда. І він зараз знаходиться в цій залі. Сергійко, підійди, будь ласка, сюди.
Мама Іри за ручку вивела чотирирічного хлопчика. Це син Степана від попереднього шлюбу. Її дружину забрала хворобу, коли хлопчику виповнилось один рочок.
– Сонечко. Я тебе дуже сильно люблю. І, пам’ятаєш, ти просив мене, щоб я стала твоєю мамою? – запитала Іра та дала мікрофон Сергійку.
– Т-так! – хвилюючись від такої великої уваги до нього хлопчик.
– Тоді тримай, – Іра простягнула хлопчику аркуш паперу, – цей документ підтверджує те, що я тепер офіційно твоя мама!
Хлопчик глянув на аркуш, потім на Іру. Потім знову на аркуш і знову на Іру. Сергійко розривався, кинувся обіймати свою нову маму та закричав:
– Я теж тебе люблю, мамусю!
Всі на святі почали рюмсати. Навіть чоловіки. І навіть тверезі чоловіки.
В той день відбулись дві події: утворилась нова сім’я і маленький хлопчик Сергійко нарешті отримав таку бажану маму, яка любить його всім серцем. Все подальше свято Сергійко відмовлявся відходити від батьків та часто плакав. Хоч він ще маленький, але прекрасно розумів, що тепер буде мати свою власну найкращу в світі маму.
