У студентські роки я жила де доведеться. Знімали з дівчатами у складчину квартиру, один рік навіть жили в приватному будинку. Але перший рік я жила у своєї тітки. Жила на повному її утриманні.
– Живи, звикай до міста, до інституту, до міського життя, ну а через рік живи де хочеш – сказала вона.
І я їй була дуже вдячна. Дійсно, коли тільки вийдеш з рідного дому, зі школи, в чуже місто, відчуваєш себе безпорадним і беззахисним. А живучи у тітки, я освоїлася, посмілішала і звикла до життя великого міста. Тітка не взяла з мене навіть копієчки.
Мій чоловік теж жив у своєї тітки, коли навчався в інституті. Але у нього була зовсім інша історія.
Я вже писала про характер моєї свекрухи. Скажімо не цукор. Жорстка, владна і щоб все було так, як вона скаже. Сестра у неї була така ж. Ось у сестри своєї мами і зібрався жити мій майбутній чоловік.
Відразу обговорили вартість проживання. Вона сказала 200 гривень на місяць разом з харчуванням. Тоді можна було за 50-100 гривень зняти однокімнатну квартиру. Відразу кажу, що це був не Київ.
Живе він значить, живе. А тітка його годувати і не збирається.
Зранку вся родина тітки не снідати. Встали, вмивалися, одяглися і на роботу. Відповідно і він не снідав. Днем був в інституті. Увечері тітка приходила з роботи годин в 7 і починала готувати.
Основною стравою у неї був суп. У велику каструлю засипався рис (подрібнений), три картоплини і банка рибних консервів. Іноді суп був м’ясний, все те ж саме, тільки замість консервів була кісточка з м’ясом.
Іноді тітка робила вінегрет. Овочі нарізалися у велику каструлю, ще більшу ніж та, в якій суп варився, потім ця каструля ставилася в холодильник і страва ця була на 3 дні.
Якщо є вінегрет, значить іншого нічого не готувалося.
Вечеря була за загальним столом, про добавку ніколи навіть і мови не було.
Ось так він і жив, невелику стипендію витрачав на пиріжки і походи в пельменну. Коли гроші закінчувалися, доводилося задовольнятися супом і вінегретом.
Зате жив у рідних, у домашній обстановці, як часто говорила йому тітка. Скаржитися матері він не смів, інакше був би скандал.
Але одного разу скандал все-таки відбувся.
Толя (це мого чоловіка так звуть) прийшов ввечері додому, суп був зварений, а сім’я тітки кудись пішла.
Він налив собі супу, повечеряв і навіть добавки собі дозволив.
Пізно ввечері він почув, що тітка розмовляє по телефону, та не розмовляє, а просто кричить.
– Як ви виховали свого сина? -гневно питала вона.
– Приходимо додому, а він все м’ясо виловив з супу і з’їв!
-Я терпіла, терпіла, але більше терпіти не має наміру!
Ось так і зняли мого майбутнього чоловіка з забезпечення.
Пішов він від тітки в гуртожиток і харчувався в їдальні набагато краще. Принаймні їв і котлети і сосиски.
А в супі, як він розповідав, був всього-то один шматочок м’яса, ось він йому і попався в ополонник.
Ось такі бувають тітки. Я після його розповіді ще раз переконалася, що моя тітка найкраща на світі. Вона мені і млинчики пекла і борщі варила з м’ясом і цукерок я їла вдосталь.
А ви як жили в студентські роки?
