— Загалом, слухай! Твоя Ольга обійдеться без няні, не розірветься! А ти замість зарплати няні будеш поки кредит за Ігоря платити. До них вже колектори приходили! — вказала Ірина Борисівна синові.

— Мамо! — стукнув кулаком по столу Дмитро. — Ось як у тебе це завжди виходить?! Батько тому не прийшов? Він знав, що ти ось це все влаштуєш і ганьбитися не захотів? Чому я повинен вирішувати проблеми свого зятя?!

— Ти на матір не кричи! — не здавалася жінка, — тому що ми — одна сім’я!…

…Ольга і Дмитро недавно відзначили «шкіряне» весілля — з дня їхнього одруження минуло три роки.

У пари підростав маленький синочок, Андрійко. Хлопчику йшов п’ятий місяць.

Дмитро працював вахтовим методом, а Ольга з останніх місяців очікування первістка перейшла з офісної роботи на дистанційну.

Вона не стала йти в повноцінний декрет, просто перевелася на роботу з дому — благо, її професія це дозволяла.

Ольга була непоганим фахівцем в IT-сфері, займалася автоматизованими системами фінансового обліку.

— Ой, який жах! Я сьогодні мало не завалила проект! Не виспалася і пропустила один момент. Добре, що в підсумку хоч помітила.

Тепер переробляти все ще кілька днів доведеться. Дедлайн провалений, премію, напевно, уріже начальство тепер, — поскаржилася Ольга Дмитру.

— Олю, ну ти скільки годин на добу спиш? 2-3? — запитав чоловік.

— 4! — сміючись, відповіла Ольга. — Але взагалі щось треба з цим робити. Я не можу не висипатися, мені свіжа голова потрібна для роботи. А ти з вахти на вахту стрибаєш, — міркувала жінка.

— А скільки зараз няню найняти коштує? Бувають погодинні, або там нічні няні? — закинув вудку Дмитро.

— Ти не будеш проти, якщо ми наймемо няню? — здивувалась Оля.

— Якщо нам по кишені, то не проти.

— Ну що, шукаю няню? Так, домовилися? — зраділа Оля.

— Шукай, шукай. Тобі видніше, яка допомога потрібна, — запевнив дружину чоловік.

Вони жили в досить невеликому місті. А в таких місцях чутки швидко розлітаються.

І ось до матері і сестри Дмитра дійшла інформація, що Ольга шукає няню. Незабаром Ірина Борисівна і Ніна вже сиділи на кухні у Дмитра і Олі.

— Мамо, ви з Ніною чомусь не попередили, що прийдете в гості. Щось сталося? — поцікавився у своїх родичок Дмитро.

— Мені що, щоб до сина і онука прийти, потрібно дозволу питати? Мати з сестрою завадили? Нам піти? — розсердилася Ірина Борисівна.

— Все, все, не вигадуй! — зупинив він свою матір.

— А ось і ми! — вийшла до гостей з синочком на руках Оля.

Трохи погравшись з онуком, Ірина Борисівна звернулася до невістки:

— Оль, ти няню шукаєш, кажуть?

— Так, — коротко відповіла Ольга.

— Все, втомилася бути матір’ю? — продовжила свекруха.

— Мамо! — достатньо суворо спробував зупинити Ірину Борисівну Дмитро.

— Я-то мама! Без няньок і тебе, і Ніну виростила! — парирувала жінка.

— Ірина Борисівна, я працюю, не можу не висипатися, щоб робити якісно проекти, — пояснювала Оля свекрусі.

— Що це за робота така? Вдома в комп’ютер пялитися? — гнула своє гостя.

— Хороша, гідна робота, — зупинила невістка свекруху.

Отримавши командну відсіч від сім’ї сина і брата, гості ще трохи посиділи і вирушили додому.

***

Користуючись короткочасною відпусткою чоловіка, Ольга розгорнула активну кампанію з пошуку нічної няні. Вона вирішила, що їй потрібен саме такий варіант допомоги.

Вдень вона хоч і не без складнощів, але справлялася одночасно і з сином, і з роботою. Для неї було важливо саме висипатися.

І це можна було організувати досить успішно, адже з грудним вигодовуванням у Ольги не склалося, син був повністю на сумішах. А суміш і няня розвести може.

— Коханий! Здається, я знайшла для нас чудовий варіант няні. Олена… Ну пам’ятаєш мою Олену з роботи? Ось…

Сестра Олени переїжджає кудись з родиною, їхня няня шукає нову роботу з проживанням. Можна домовитися не тільки про чергування вночі, але і про допомогу по господарству вдень, — радісно розповідала чоловікові Оля.

— З грошима у нас буде все нормально? — уточнив Дмитро.

— Ну, начебто так. Сьогодні жінка прийде до нас і ми все з’ясуємо на місці, — відповіла Ольга, — сестра Олени дуже тепло відгукується про цю няню, шкодує, що вона не може переїхати з ними.

Тетяна Михайлівна дійсно виявилася розумною помічницею і нянею. Жінкою вона була простою, турботливою і господарською.

На другий місяць Ольга вже й забула, що це чужа, стороння людина, яка всього лише працює на них – Тетяна Михайлівна швидко стала немов членом сім’ї.

***

В один із днів, коли Дмитро був у від’їзді, Тетяна Михайлівна катала в колясці маленького Андрюшу біля офісу Ольги, поки та у справах забігла на роботу на півгодини.

Коли Оля вийшла на вулицю, вона побачила, що біля няні і сина стояла Ірина Борисівна.

— Іду, дивлюся, якась чужа людина катає коляску, як у мого онука. Заглянула в коляску — дійсно мій Андрійко, — з неприхованим невдоволенням привітала свекруха невістку.

— Добрий день, Ірина Борисівна! — не реагуючи на провокації мами чоловіка, відповіла Ольга.

— Ось бачите! Бабуся рідна онукові, виявляється, не потрібна. Потрібна чужа тітка! — повернулася до Тетяни Михайлівни Ірина Борисівна.

— Прогуляєтеся з нами? — запитала у свекрухи Оля.

— Ні! Мені до Ніночки бігти потрібно! — сказала, як відрізала, жінка.

Свекруха пішла в один бік, а Ольга з нянею і сином в інший, в бік дому.

— Тетяна Михайлівна, свекруха наговорила вам щось без мене? — поцікавилася Оля у помічниці.

— Та ні, нічого такого, — заспокоїла Ольгу няня.

— Ви близько до серця, якщо що, слова Ірини Борисівни не приймайте. У неї ще той характер! — перехопила коляску Оля.

Через деякий час Дмитро повернувся додому з чергової своєї вахти.

Ольга з Тетяною Михайлівною влаштували з нагоди повернення чоловіка свято — накрили вдома стіл.

Увечері, після вечері, за зачиненими дверима Оля розповіла чоловікові про зустріч Тетяни Михайлівни та Ірини Борисівни.

***

У неділю з раннього ранку на кухні Ольга готувалася до свята.

Спочатку в чотири руки вона з Тетяною Михайлівною, а потім ще й з мамою, яка прийшла раніше, щоб допомогти, різала салати і готувала маринад для м’яса.

Ну а Дмитро-іменинник з тестем в цей час возилися з Андрюшею.

— Яка шикарна у вас компанія! — забігаючи до вітальні з черговою стравою, зазначила Марина Василівна.

— Так, справжня чоловіча компанія! — з посмішкою відповів дружині Микола Степанович.

Стіл вже був повністю накритий, а решта гостей запізнювалися.

— Запізнюєтеся, Ірино Борисівно! — привітав свекруху батько Ольги, коли та нарешті з’явилася.

— Керівництво не запізнюється, керівництво затримується, — вальяжно вимовила мати Дмитра.

Марина Василівна подивилася на чоловіка і звернулася до Ірини Борисівни:

— А що ж ви в неповному складі? Де чоловіків своїх загубили? Де Валерій Андрійович? Де Ігор? — поцікавилася у свекрухи мати Ольги.

— Ігор залишився вдома, — поспішила пояснити відсутність чоловіка Ніна.

— Правильно! Диван сам себе не пролежить! — голосно озвучив Дмитро, — Привіт, сестричко!

— Гуморист, матері допоможи роззутися! У вас тут чоботи поставити вже нікуди, — перехопила ініціативу Ірина Борисівна.

Поки всі обмінювалися привітаннями і розсідалися, Ольга встигла вкласти сина спати.

— Давайте за зустріч! — виголосив тост Дмитро.

— За зустріч! — підтримав зятя Микола Степанович.

— Мамо, чому тато не прийшов? — запитав у матері Дмитро.

— Та продуло його десь. Я його з хворим горлом до онука не взяла, — пояснила Ірина Борисівна.

Годину всі їли і не вставали з-за столу, а потім свекруха Олі несподівано заявила:

— Є сімейна розмова. Не для сторонніх вух, — голосно оголосила свекруха і подивилася в бік Тетяни Михайлівни.

— Піду до Андрюші. А то він скоро прокинеться, — зрозуміла натяк Ірини Борисівни няня і пішла з-за столу.

— Ну і що сталося? — запитав Дмитро.

— Слухай, Ігор взяв кредит, а платити зараз нічим, він тимчасово без роботи, — почала Ніна.

— Треба допомогти! — у наказовому тоні заявила синові Ірина Борисівна.

— Допомогти? Можу допомогти! Роботою можу допомогти! — озвучив він варіант.

— Не нервуй, — погладила чоловіка по руці Ольга.

— Та я й не збирався нервувати. Мені чого нервувати? Я кредити, які не зможу виплатити, не беру. Та й на дивані не валяюся цілодобово! — продовжив чоловік.

— Отже, так, — гаркнула Ірина Борисівна, — няньку вам доведеться звільнити. Її зарплату буде забирати Ніна — гроші підуть на кредит.

Ольга нехай згадає, що вона — мати, і що це її святий обов’язок виховувати дитину.

Ольга остовпіла, а Дмитро знайшов, що відповісти матері:

— Ні, кандидатура Нінки, як няні, мене не влаштовує, я їй дитину не довірю.

Або ти, мамо, вважаєш, що я просто так буду твоєму зятю гроші віддавати? З якої радості? Плювати я хотів на його кредити і проблеми!

Ніна встала і демонстративно заплакала:

— Сестра без копійки, в боргах, а ти дружині домробітницю наймаєш!

— Ніна! Так, я заради сім’ї працюю! І Ольга, якщо ти забула, теж працює і в декрет взагалі не йшла, місяця без роботи не просиділа! — говорив сестрі Дмитро.

— Ти даси грошей? — вимагаюче запитала Ніна.

— Ні, не дам! Можу знайти покупця на машину Ігоря і влаштувати його зі мною на роботу — і борги роздасте, і буде на що жити, не заздрячи іншим, — стояв на своєму Дмитро.

— Збирайся! Ми йдемо! — підштовхувала Ніну мати.

Ірина Борисівна і Ніна навмисно довго одягалися і взувалися, ні на хвилину не перестаючи звинувачувати Ольгу в ліні, а сина — в черствості.

Зібравшись, Ірина Борисівна прокричала:

— Ні матері, ні сестри у тебе більше немає!

— Ага, — посміхнувся чоловік, — тримай кишеню ширше! Через тиждень з’явитеся, щось знову випрошувати будете! Я вас обох вже вивчив!

***

З приводу матері і сестри Дмитро не помилився. Незабаром мати зателефонувала синові. Намагалася його присоромити і вимагала грошей для чоловіка його сестри. Та Дмитро стояв на своєму.

Він сказав, що готовий забити холодильник сестри продуктами на місяць і влаштувати її чоловіка на роботу.

Просто так розкидатися грошима і утримувати Ніну та її ледаря чоловіка він не мав наміру.

Пропозиція Дмитра Ігоря не влаштувала. У підсумку борги за недбайливого зятя виплачували, здебільшого, батьки Дмитра та Ніни.

Ну і, звичайно ж, Ірина Борисівна не залишала спроб стрясти хоч щось з сина на користь сестри.

Але Дмитро все це добре бачив і на маніпуляції матері не піддавався.