Свекруха своєю заявою сама розв’язала Максимові руки. Поставила йому умову, що або він віддає спадкову квартиру братові, або може вважати, що не має матері.

Мій чоловік, якого умови мама дістали вже дуже давно, з радістю погодився на другий варіант, заявивши, що нічого не втрачає, бо матері не мав і раніше.

І певною мірою він правий, тому що свекруха завжди поводилася так, що не кожна мачуха таке собі дозволить. У неї в пріоритеті був другий син – Костя.

Ось навколо нього мама влаштовувала танці з бубном, його любила та оберігала. Чоловік каже, що так було завжди, я ж спостерігаю за цим останні десять років.

Мені пощастило більше, ніж дружині Кості. На мене свекрусі просто начхати, як і на мого чоловіка, а ось у сім’ї Кості мама стирчить постійно.

Але там і невістку підбирали таку, щоби зайвого слова сказати боялася. А невістку саме підбирали, свекруха цілі оглядини збирала.

Самому Кості крім комп’ютера, пінного та іншої шкідливої ​​їжі нічого не треба було. Він абияк отримав диплом, потім мама влаштувала його на непильну роботу, а там і дружину йому знайшла.

Не знаю, як Максиму, а я була щаслива, що свекруха нашою родиною не цікавиться. Надто вже її увага токсична, їй же все треба підім’яти під себе.

Ми жили окремо, спочатку в орендованій квартирі, зараз вже у своїй. Іпотеку платимо, дитину виховуємо, від мами чоловіка тримаємось на відстані.

Костя з дружиною, зрозуміло, живуть зі свекрухою, тому що мама все знає і вміє краще, і не довіряти ж свою кровиночку якійсь сторонній жінці, хай і обрала її сама мама.

У нас із чоловіком одна дитина, у Кості дружина вже двох народила, тобто у свекрухи у двокімнатній мешкає п’ять чоловік. І не факт, що їхня кількість не збільшиться.

Свекруха щось каламутить із квартирним питанням, мабуть, докладаючи зусиль, щоб розширити житлоплощу. Приходила вона до Макса просила, щоб той відмовився від своєї частки.

– Квартиру приватизували ми з батьком, тебе туди вписали, але по совісті, ти до цієї квартири взагалі не маєш стосунку, – казала йому свекруха.

Я не влазила в розмову, але зазначила “тебе вписали”, тобто Костя, у якого там теж є частка, мабуть, самостійно заробив на свою частину квартири.

Чоловік без зайвих питань підписав папери, з’їздив з мамою все оформив, пояснивши мені потім, що не хоче він мати стосунку до поділу тієї квартири, а мозок мама йому виїсть однозначно.

Але щось у свекрухи з квартирою питання зупинилося. Ми далі там не стежили за процесом, але знали, що нікуди вони поки що не переїхали, отже, нічого не продали та не купили.

Поки свекруха займалася своїми махінаціями та облаштуванням життя сина та онуків, у Максима захворіла бабуся, батькова мама.

Вона вже старенька, хвороби липнуть постійно, самій їй вже важко доглядати за собою. Ми з чоловіком каталися до його бабусі, щоб ставити уколи, допомагати по дому, привозити продукти, просто провідувати.

Кості вона теж була рідною бабусею, але в нього не було часу, щоб її відвідати.

– У Кості двоє дітей і багато роботи, він ледве до дому доповзає, а їхати на інший кінець міста, щоб відвідати бабусю – це дурість. Та й раптом він від неї заразиться і зляже? – заявляла свекруха.

Нам від Кості допомога і не потрібна, самі справлялися. Останні пів року бабуся була зовсім погана, тому ми перевезли її до себе, щоб було простіше доглядати.

Але роки беруть своє, бабусі не стало, а свою квартиру вона заповідала нашій дитині, своєму правнуку. Таке рішення бабуся прийняла сама, зажадала викликати нотаріуса та все оформити.

Свекрусі про це не говорили, але коли бабусі не стало, вона сама дізналася. Криків було море, як тільки вона бідолашну стареньку не схиляла, як тільки не називала.

Основна лінія – бабка вижила з розуму і не мала права так чинити, у неї взагалі два онуки та троє правнуків. Ну і що, якщо вона двох із них ніколи не бачила?

Свекруха консультувалася з юристом, як заперечити заповіт, а зрозумівши, що шанс мізерний, пішла с докорами на Максима. Вмовляла, пояснювала, а потім поставила ультиматум.

– Або ти віддаєш квартиру братові, або ти мені не син!

Макс лише усміхнувся і показав мамі, де вихід. Дорогою встиг їй пояснити, що він їй давно вже не син, тому нічого в його житті не зміниться, Кості привіт.

Свекруха поки що затихла, але я чомусь думаю, що на цьому вона не вгамується. Як це так – повз рот Кості пронесли двокімнатну, треба це виправляти! Тільки фіг у неї що вийде.