Аліна прокинулося дуже рано. Сьогодні у неї дуже важливий день. Дуже хвилюючий і радісний. Сьогодні у неї весілля. Сьогодні вона стане дружиною.
З Вадимом вона познайомилася в кафе. Він підсів, розговорилися. Роман розвивався стрімко і романтично. Квіти, цукерки, вірші, прогулянки під місяцем. Вадим залицявся дуже красиво. Через півроку запросив її в ресторан і зробив пропозицію.
Аліна трохи розгубилася. Їй здавалося, що дуже мало часу пройшло для такого серйозного кроку. Але Вадим був наполегливий. Умовив.
Ось тільки ставлення батьків до нього, було не дуже. Але нічого, вони здалися. Ось сьогодні весілля.
Прибігли подружки, почали прикрашати під’їзд до викупу нареченої. Мама з татом щось метушилися разом з ними. Стиліст посадив Аліну і почав своє чаклунство.
Все було майже готове. Аліна одягла весільну сукню і подивилася в дзеркало. Вона була прекрасна.
Мама трохи поплакала. Виросла дочка. Заміж виходить.
Наречений запізнювався.
– Нічого, – заспокоювала подружка нареченої, – Вчора у них парубочий вечір був. Мабуть тяжко їм. Скоротимо пару конкурсів, в ЗАГС встигнемо.
– Я зараз батькам нареченого подзвоню, – захвилювалася мама, – дізнаюся на якому вони етапі.
Мама вийшла в сусідню кімнату і про щось довго розмовляла по телефону. Аліна почала нервувати. До кімнати увійшла мама. Аліна запитально на неї подивилася.
– Я нічого не розумію, – тихо промовила мама, – Весілля не буде.
– Що трапилося? – вигукнула Аліна.
У неї в голові пронеслася картинки, де її Вадим потрапив в aвapiю або того гірше. Вона похитнулася і присіла на краєчок стільця.
– Вони передумали, – сказала мама, – Дайте мені вaлep’янкu. Вона жорстко так сказала. Вадиму ще рано одружуватися. Просила більше не дзвонити і не турбувати. З їхнього боку всі родичі і друзі оповіщені.
– А нам сказати не треба було? – здивувався батько. – Піду зараз йому фeйc…
Він схопився і кинувся до дверей.
– Стійте! – закричала Аліна. – Тату, я тебе дуже прошу, не треба. Вийдіть всі звідси. Я хочу побути трохи одна.
Всі мовчки вийшли із кімнати. Аліна взяла телефон і зателефонувала Вадиму. Номер був заблокований. Аліна розридалася. Їй було дуже прикро, що кинули її ось так негарно, за дві години до реєстрації. Вирішили все вже давно і мовчали. Гірко і соромно.
– Чому не сказати відразу? За що так зі мною? Я ж все зрозуміти можу. Як він міг так вчинити зі мною?
– Так він просто ко*ел.
Аліна підняла очі. Поруч з нею стояв її друг дитинства Артем. Вона навіть не помітила, як він увійшов до кімнати. У руці він тримав келих з водою.
– На випий і заспокойся. Послухай, сталося, значить сталося. Я не хочу нічого говорити про цього негідника. Забули. Я хочу підняти тост в присутності твоїх найближчих людей.
– Який тост? Що ти зібрався святкувати? – Знизала плечима Аліна.
– Ну що у всіх є келихи? Налийте Алінці. – Продовжив Артем. – Аліна, друзі, я хочу підняти цей келих за найщасливіший день.
– Що ти таке кажеш, – розсердилася мама.
– Так як ви не розумієте? Уявіть собі, всього цього не сталося і Аліна вийшла заміж. Життя складна річ. Всяке може бути. І в найважчий момент, коли він був би потрібен, він просто зрадив би її. Це набагато страшніше і болючіше. А якщо діти з’явилися б? Він кидає і втікає від них. Краще зараз, а не потім.
Аліна задумалась.
– Слава Богу, що цей, негідник, втік зараз, до весілля, – продовжив свою промову Артем, – Добре, що ти не вляпалася в сімейне життя з ним. Може я сумбурно пояснюю. Ну вибачте, не Цицерон.
Мама схлипнула.
– Не плачте. Радіти треба, – звернувся до неї Артем. – Я пропоную, відзначити цей день. Шумно відзначити з піснями і танцями.
– Ресторан, – згадала мама, – Там же нас чекають.
– Ну і чцдово. Ми всі приготували гроші. Ось і розплатимося ними. Що не вистачить, я докладу. Ходімо?
Всі стояли, переглядалися і знизували плечима.
– А ти маєш рацію, – піднялася Аліна, – Що не робиться все на краще. Може дійсно мене бог відвів від жахливого кроку. Поїхали в ресторан, святкувати будемо. Коли зберемося такою хорошою компанією?
– Ще хочу запропонувати, – перебив її Артем, – Ми післязавтра на байдарках з друзями сплавляємось по річці. Поїхали з нами. Хороші хлопці. Буде здорово і весело. Вечорами картоплю пекти будемо, пісні під гитару співати. Давай з нами.
– Давай, – погодилася Аліна, піднявшись духом.
У ресторані гуляли весело і голосно. Тільки мама іноді витирала сльози і гірко зітхала.
А вже через два роки Аліна з Артемом одружилися.
